Як повідомляє AgDaily, пастеризація залишається однією з ключових технологій у молочній галузі, що забезпечує безпечність продукції та подовжує термін її зберігання.

Пастеризація передбачає нагрівання молока до визначеної температури протягом певного часу для знищення патогенних мікроорганізмів, які можуть спричиняти харчові захворювання або псування продукту. Хоча за належних умов виробництва більшість бактерій у молоці є безпечними, навіть незначне забруднення під час доїння чи транспортування може становити ризик для споживачів.

Історичний контекст

Широке впровадження пастеризації почалося на початку ХХ століття після ухвалення Standard Milk Ordinance у 1924 році. 

У 1938 році близько 25% усіх спалахів харчових і водних інфекцій були пов’язані з молоком, тоді як сьогодні цей показник становить менше 1%.

Основні методи пастеризації

У молочній промисловості застосовується кілька методів пастеризації:

  • Традиційна ванна пастеризація (Vat) передбачає нагрівання молока до 63°C протягом щонайменше 30 хвилин і нині переважно використовується у виробництві сирів та ферментованих продуктів. 
  • Найпоширенішою технологією є HTST (High Temperature Short Time) — нагрівання до близько 72°C протягом не менше 15 секунд із подальшим швидким охолодженням.
  • Також застосовуються методи HHST, коли використовується вища температура протягом коротшого часу, та ультрапастеризація, за якої молоко нагрівають приблизно до 138°C на кілька секунд. 
  • Технологія UHT (Ultra High Temperature) передбачає асептичну обробку і пакування, що дозволяє зберігати молоко без холодильника до відкриття упаковки.

Попри дискусії щодо споживання сирого молока, пастеризація залишається одним із найважливіших досягнень у сфері харчової безпеки. Хоча під час нагрівання можливі незначні втрати окремих поживних речовин, вони є мінімальними порівняно з перевагами з точки зору безпечності продукту.

Джерело: AgDaily