ПРОБЛЕМА: Відсутність доступного фінансування, затримка платежів за поставлені молокопродукти торгівельними мережами
Основною формою державної фінансової підтримки в умовах воєнного стану є програма здешевлення кредитів (так звана програма «5-7-9»), порядок надання якої визначений Постановою Кабінету Міністрів України «Про надання фінансової державної підтримки» № 28 від 24 січня 2020 р.
Підпунктом 1 пункту 9 Порядку № 28 визначено, така підтримка надається, у точу числі, й для фінансування суб’єктів переробної промисловості.
При цьому, відповідно до пункту 10 Порядку № 28, максимальна сума кредиту (кредитів), за яким (якими) надається державна підтримка суб’єкту підприємництва разом з учасниками групи пов’язаних з ним осіб (з урахуванням лізингового та факторингового фінансування для підприємств переробної промисловості не може перевищувати 150 млн. грн.
Проте, ця форма держпідтримки обмежується суб’єктами середнього підприємництва – тобто підприємствами з оборотом до € 50 млн (з урахуванням пов’язаних компаній).
Як наслідок, програма держпідтримки шляхом здешевлення кредитів не сприяє розвитку молокопереробних підприємств, з огляду на те, що:
– значна частина провідних молочних компаній не відносяться до суб’єктів середнього підприємництва – їх річні обороти (з урахуванням пов’язаних компаній) перевищують € 50 млн (2,3 млрд грн);
– максимальна сума кредиту є незначною (лише 150 млн грн і лише на інвестиційні цілі).
Таким чином, провідні молокопереробні підприємства – особливо лідери ринку молоко-переробки фактично не цільовою аудиторією програми здешевлення кредитів «5-7-9».
З іншого боку, необхідні відзначити неврегульованість питання взаємовідносин виробників продовольчих продуктів з торгівельними мережами, що призводить до:
– необґрунтованого збільшення строків розрахунків за поставлену молочну продукцію – які значно перевищують реальні строки їх реалізації торгівельними мережами;
– необ’єктивного ціноутворення на послуги торгівельних мереж, зокрема до нав’язування маркетингових послуг, різних видів бонусів тощо, що призводить до суттєвого зростання частки торгів. мереж у ціні молочної продукції, а відповідно – до зниження рентабельності діяльності з переробки молока.
Негативна практика фінансового «паразитування» торгівельних мереж на постачальниках харчової продукції (причому лише вітчизняних) негативно впливає на економічну стійкість молокопереробних підприємств та на своєчасність розрахунків за молоко-сировину (внаслідок чого потерпають молочні ферми).
ПРОПОЗИЦІЇ: нормативно врегулювати строки розрахунків за поставлені продукти першої необхідності (до яких відноситься більшість молокопродуктів) – ув’язавши їх із реальними строками їх реалізації торгівельними мережами.
ПРОБЛЕМА: Суттєве зростання обсягів імпорту сирів в Україну,
витіснення вітчизняних виробників з полиць супермаркетів
Обсяги імпорту сирів в Україну
| Види сирів | 2022 | 2023 | 2024 | 4 міс 2024 | 4 міс 2025 | 4 міс 2024 / 4 міс 2025 |
| ТП 0406 – Сири усіх видів – усього | 33,8 | 33,7 | 38,3 | 11,5 | 13,4 | +17 % |
| у тому числі: | ||||||
| 0406 10 – свіжі сири | 10,8 | 10,9 | 14,3 | 4,2 | 5,0 | + 19 % |
| 0406 30 – плавлені сири | 4,3 | 4,1 | 4,6 | 1,4 | 1,5 | + 8 % |
| 0406 90 – витримані сири | 17,0 | 16,6 | 16,8 | 5,2 | 6,1 | +17 % |
Попри зменшення населення України, обсяги імпорту сирів в Україну суттєво зростають, особливо з 4 кварталу 2024 р.:
– 2024 р. до 2023 р.: +13,6 %; І кварт. 2025 р. до І кварт. 2025 р.: +17 %.
Найбільше зростання зафіксовано по:
ТПП 0406 10 – Свіжі сири; ТПП 0406 90 – Витримані (інші) сири.
За експертними оцінками, частка імпортних сирів в українських торгівельних мережах у ІІ півріччі 2024 – 2025 рр. суттєво зросла:
Співвідношення між українськими та імпортними сирами
(сичужними, витриманими) у торгівельних мережах України, %
| Види сирів | 2018 | 2019 | 2020 | 2021 | 2022 | 2023 | 2024 | І кв. 2025 |
| Імпортні сири | 12 | 18 | 28 | 35 | 32 | 33 | 37 | 45 |
| Українські сири | 88 | 82 | 72 | 65 | 68 | 67 | 63 | 55 |
Таким чином, частка імпортних сирів у 2024 перевищила 37 %, а у І кварт. 2025 р. – 45 %.
Крім того, останнім часом зросли обсяги «сірого» імпорту сирів в Україну (переважно з Польщі) – за оцінками експертів, їх частка може сягати 60-65 % від офіційних обсягів імпорту (понад 11 тис т лише витриманих сирів у 2024 р.).
Майже половину у загальних обсягах імпорту витриманих сирів займає Польща – польські молочники вже розглядають український ринок як свій.
В окремих випадках рівень оптових цін на польські витримані сири (вже завезені в Україну) перевищує собівартість виробництва таких сирів в Україні. Таке можливо за державного протекціонізму, який практикується до молочного сектору в Польщі.
ПРОПОЗИЦІЇ:
– підвищення рівня «кешбеку» для витриманих сирів (твердих / напівтвердих);
– поширення «кешбеку» на ваговий сир;
– державне фінансування реклами вітчизняних сирів (для стимулювання попиту);
– посилення контролю за ввезенням сирів в Україну (унеможливлення «сірого» імпорту).
ПРОБЛЕМА: Недостатній рівень завантаженості наявних виробничих потужностей молокопереробних підприємств
У 2025 р. на промислову переробку надійде близько 3,4 млн т молоко-сировини.
При цьому, за експертними оцінками, потенційні можливості молокопереробки на вже наявних потужностях (наявні потужності) перевищують 5,5 млн т.
Таким чином, середня завантаженість наявних молокопереробних потужностей у 2025 році не перевищить 62 %.
Для збільшення рівня завантаженості наявних виробничих потужностей вітчизняних молокопереробних підприємств необхідно:
- збільшення обсягів виробництва молока на молочно-товарних фермах – хоча б на рівні+0,4-0,5 млн щороку – це можливо за рахунок стимулювання приросту поголів’я корів;
- модернізації (реконструкції) наявних потужностей / обладнання – насамперед, у частині забезпечення відповідності екологічним стандартам (належне очищення води, наявність очисних споруд для зменшення негативного впливу на довкілля)
ПРОПОЗИЦІЇ:
– відновлення програм бюджетного стимулювання розвитку молочного скотарства (в частині виплати дотацій з держбюджету за приріст корів та // або компенсації частини вартості їх придбання)
– забезпечення пільговими кредитними ресурсами проектів будівництва / реконструкції потужностей з переробки молока, особливо з інноваційною складовою;
– часткова компенсація за рахунок держбюджету вартості технологічного обладнання для забезпечення відповідності екологічним стандартам при виробництві молокопродуктів (насамперед, у частині очисних споруд).
ПРОБЛЕМА: – надмірна волатильність ринку молоко-сировини
Причина – недосконалість підходів до організації договірних відносин між молочно-товарними фермами та молокопереробними підприємствами та ціноутворення на молоко-сировину.
Ключові питання, що перешкоджають збалансованому розвитку молочної галузі в Україні на основі гармонізації інтересів молочно-товарних ферм та молокопереробних підприємств:
– застосування практики «коротких контрактів», які формують надмірні ризики втрати сировинної бази та зумовлюють цінову невизначеність навіть у короткостроковій перспективі;
– надто часті перегляди цін (не менше двох разів на місяць), що в умовах ажіотажу на ринку молоко-сировини призводить до стрімкого зростання цін за короткий проміжок часу, суттєво знижує економічну ефективність функціонування молокопереробних підприємств та їх економічну стійкість;
– відсутність практики застосування поняття «перший покупець» сирого молока та, як наслідок, нерозвиненість спотового ринку молоко-сировини (замість того, щоб закривати оперативні потреби у молочній сировини між собою (розвивати вторинний ринок), оператори ринку «переманюють» виробників молока за рахунок короткої пропозиції вищої ціни.
ПРОПОЗИЦІЇ:
Необхідне удосконалення організаційних засад функціонування ринку молоко-сировини в Україні, насамперед у частині оптимізації договірних відносин відповідно до acquis ЄС.
– декларування контрактів та цін на молоко-сировини з використанням ресурсів Державного Аграрного Реєстру це дозволить «обілити» ринок молока;
– забезпечення функціонування спотового ринку молочної сировини виключно через молокопереробні підприємства за рахунок визнання прав «першого покупця» та їх суворого дотримання;
– удосконалення підходів до ціноутворення на ринку сирого молока.
