Теруар став потужним маркером якості, що допомагає виробникам перетворювати географію, традиції та майстерність на цінну конкурентну перевагу. Мережа Whole Foods Market у своєму огляді головних харчових трендів назвала 2027 рік «роком теруару», як повідомляє Dairy Reporter.

Головне:

  • поняття теруару, яке спершу стосувалося вина, тепер поширюється на сир, каву, шоколад, чай і міцні напої;
  • географічні зазначення в ЄС — історія успіху вартістю понад 75 млрд євро на рік;
  • у Європі зареєстровано понад 3 900 захищених найменувань походження;
  • Parmigiano Reggiano експортує майже 55% виробництва, не втрачаючи зв’язку з регіоном.

Що таке теруар

«Я перекладаю це як «смак місця». Це спосіб, у який люди, що працюють на землі, зрозуміли: продукти, які вони виробляють, мають унікальні сенсорні властивості, пов’язані з природним середовищем», — пояснює Емі Трубек, професорка кафедри харчування та харчових наук Університету Вермонту й авторка книжки «Смак місця: культурна подорож у теруар».

Поняття виникло у виноробстві, щоб розмежовувати вина з різних регіонів і виноградників, але згодом поширилося на сир, шоколад, чай і каву, а також на текілу й віскі.

Які переваги дає теруар

Насамперед це маркер якості.

«Теруар використовують для розуміння чи пояснення якості в умовах дедалі індустріалізованішої та глобалізованої харчової системи останніх 150 років. Це спосіб прив’язати їжу й напої до певного контексту та пояснити, чому цей контекст особливий завдяки природним умовам», — каже професорка Трубек.

За її словами, теруар також обґрунтовує збереження традиційних практик в умовах механізації, де людська праця відіграє дедалі меншу роль, а для споживачів — це можливість підтримати унікальні властивості продуктів певного походження.

Водночас висловлюються побоювання, що в разі окремих продуктів, як-от текіли, виробники отримують менше, ніж мали б. Тож систему захисту варто постійно переглядати. 10 листопада 2026 року єврокомісар із питань сільського господарства та продовольства Крістоф Гансен провів зустріч щодо впровадження оновлених два роки тому правил ЄС щодо географічних зазначень.

«Географічні зазначення — це європейська історія успіху вартістю понад 75 млрд євро на рік. Тепер ми маємо перетворити це визнання на реальні економічні можливості для більшої кількості виробників», — написав він у соцмережі X.

Як захищають теруар

Заяви про теруар неможливі без сертифікації та перевірки. Система географічних зазначень ЄС захищає назви продуктів, що походять із конкретних регіонів і мають особливі властивості чи репутацію, пов’язані з територією виробництва. Вона може захищати й продукти з-поза ЄС, як-от колумбійську каву.

  • Захищене позначення походження (Protected Designation of Origin, PDO) — для продуктів із найтіснішим зв’язком із місцем: усі етапи виробництва, переробки й підготовки мають відбуватися в регіоні. Приклад — оливкова олія Kalamata з Греції. У Європі зареєстровано понад 3 900 таких найменувань.
  • Захищене географічне зазначення (Protected Geographical Indication, PGI) — принаймні один етап виробництва має відбуватися в регіоні. Приклад — шинка Westfälischer Knochenschinken: її виготовляють у Вестфалії, але м’ясо не обов’язково з цього регіону.
  • Географічне зазначення (Geographical Indication, GI) — для міцних напоїв: принаймні один етап дистиляції чи підготовки має відбуватися в регіоні. Приклад — Irish Whiskey.

У США окремої системи немає: географічними зазначеннями опікується Відомство з патентів і товарних знаків, а для вин існують американські виноградарські зони, як-от Napa Valley. Багато азійських країн мають власні системи — наприклад, в Індії найвідоміше географічне зазначення — чай Darjeeling.

«Зрештою, цим неможливо просто маніпулювати. Це має ґрунтуватися на практиці та обізнаних людях. Якщо ви хочете, щоб це було чимось більшим за модне слово, усе має стосуватися того, що відбувається на землі», — наголошує Трубек.

Чого харчова галузь може навчитися

Навіть якщо продукт не може претендувати на теруар, виробникам варто врахувати причини його успіху: споживачі дедалі більше цікавляться тим, де й як виготовлена їжа, і їх приваблюють історії про походження.

Теруар на практиці: Parmigiano Reggiano

Президент Консорціуму Parmigiano Reggiano Нікола Бертінеллі пояснює, чому цей сир — яскравий приклад теруару.

Які особливості регіону формують унікальні характеристики сиру?

— Секрет — у зв’язку між місцевим середовищем і сировиною. За законом Parmigiano Reggiano можна виготовляти лише в провінціях Парма, Реджо-Емілія, Модена, Мантуя на правому березі річки По та Болонья на лівому березі річки Рено. Визначальний елемент — місцеві корми, якими годують корів: вони безпосередньо впливають на мікрофлору сирого молока. Ми використовуємо природну сироваткову закваску з місцевими молочнокислими бактеріями з попереднього дня виробництва — це унікальний біологічний «відбиток» регіону. Абсолютна заборона добавок, консервантів і силосу робить сир чистим вираженням цієї землі.

Яка частка ідентичності сиру — від географії, а яка — від традицій?

— Їх неможливо розділити. Географія дає сировину, але перетворює її людська майстерність. Наш рецепт майже не змінювався близько тисячі років: молоко, сіль, сичужний фермент і майстерність сировара. Оскільки штучних добавок немає, сировар щодня покладається на відчуття, дотик та інтуїцію.

Чи зростає інтерес споживачів до походження продуктів?

— За останнє десятиліття споживачі перейшли від бажання просто преміального продукту до вимог автентичності, прозорості та історії, якій можна довіряти. Наш регіон уже щороку відвідують близько 4 млн туристів, і до 2029 року ми плануємо приймати 300 тис. відвідувачів безпосередньо на сертифікованих сироварнях.

Чи є теруар протиотрутою від глобалізованої та знеособленої харчової системи?

— Теруар — найкраща протиотрута від перетворення їжі на безликий товар. Понад 22% нашого виробництва походить з Апеннінських гір, що допомагає зберігати вразливі екосистеми та підтримувати місцеві громади. Сьогодні ми експортуємо майже 55% виробництва, не втрачаючи ремісничої душі й зв’язку із землею.

Джерело: DairyReporter