Система торгівлі квотами на викиди Європейського Союзу (EU ETS) може охоплювати великі підприємства агропродовольчої переробки — зокрема молокозаводи, цукрові заводи, броварні та мʼясопереробні підприємства — якщо сумарна номінальна теплова потужність їхніх установок спалювання палива перевищує 20 МВт, як повідомляє Portal Spożywczy.

Система торгівлі квотами на викиди ЄС безпосередньо не охоплює сільське господарство, однак її вплив дедалі відчутніший для всього агропродовольчого сектору. Як наголосив у коментарі для Portal Spożywczy доктор Ярослав Петрас, колишній генеральний директор Ради Європейського Союзу у 2008–2020 роках, зростання ціни на викиди зумовлене дедалі меншою кількістю доступних квот і мотивує інвестувати в енергоефективність та низьковуглецеві технології.

Кого з агропродовольчого сектору охоплює ETS

Експерт зазначив, що саме сільське господарство наразі не охоплене системою EU ETS. Проте, як він додав, система може стосуватися великих підприємств сектору агропродовольчої переробки, якщо ті мають установки виробництва енергії або тепла, що перевищують визначені пороги потужності, — тобто коли сумарна номінальна теплова потужність пристроїв спалювання палива на підприємстві перевищує 20 МВт.

«Це можуть бути, зокрема, великі заводи з виробництва цукру, переробні харчові підприємства, молокозаводи, броварні, спиртозаводи чи підприємства мʼясопереробки, які використовують великі установки спалювання», — додав колишній генеральний директор Ради Європейського Союзу у 2008–2020 роках. 

Водночас опосередковано вплив ETS відчувають усі агропродовольчі підприємства — через вищі витрати на електроенергію, тепло та добрива, виробництво яких охоплене системою.

Як працює система квот

Як пояснив Ярослав Петрас, EU ETS (EU Emission Trading System, тобто Система торгівлі квотами на викиди Європейського Союзу) діє за принципом встановлення верхньої межі викидів CO2 у масштабах ЄС і розподілу в межах цього ліміту квот на викиди між субʼєктами, охопленими системою. Водночас створюється можливість продавати або купувати такі квоти.

«Підприємства мають мати кількість квот, що точно відповідає обсягам їхніх викидів; вони можуть отримати їх частково безкоштовно або придбати на аукціонах і на вторинному ринку. Якщо компанія скоротить викиди, вона може продати невикористані квоти. Якщо ж викидає більше, ніж має квот, мусить докупити бракуючі одиниці. Із року в рік загальна кількість квот зменшується, що веде до поступового скорочення сукупного обсягу викидів», — пояснив експерт.

Обовʼязки для підприємств

Експерт Team Europe Direct нагадав, що правовою основою системи є Директива 2003/87/ЄС, яку вже неодноразово переглядали — востаннє в межах пакета «Fit for 55» Директивою (ЄС) 2023/959; наразі обговорюють її чергове оновлення. Чинні норми передбачають поступове зниження лімітів викидів, зменшення кількості доступних квот та поступове скорочення безоплатного розподілу квот для окремих секторів.

«Для підприємств, охоплених цією системою, це означає необхідність моніторингу викидів, що виникають у процесі виробництва, щорічного звітування про їхній обсяг і наявності відповідної кількості квот, що відповідає річним викидам CO2», — додав він.

Колишній міністр у європейських справах звернув увагу й на те, що за впровадження та виконання норм EU ETS відповідають усі держави-члени, зокрема й Польща. Підприємства, охоплені системою, зобовʼязані моніторити та щороку звітувати про свої викиди згідно з правилами ЄС, а звіти перевіряють незалежні акредитовані верифікатори.

«Далі відповідні органи адміністрації перевіряють їхню правильність і контролюють, чи підприємства погасили відповідну кількість квот на викиди», — додав експерт. 

У Польщі за функціонування системи відповідають насамперед Національний центр балансування та управління викидами (KOBiZE) та Інспекція охорони довкілля, а нагляд здійснює Міністерство клімату й довкілля. Недотримання обовʼязків може призвести до фінансових санкцій та обовʼязку придбати бракуючі квоти.

Добрива та вуглецевий податок на кордоні

Крім того, як пояснив Ярослав Петрас, імпорт добрив з-поза меж Європейського Союзу також охоплений так званим вуглецевим прикордонним податком (CBAM — Carbon Border Adjustment Mechanism, тобто Механізм вуглецевого коригування імпорту). Оскільки під час виробництва добрив вивільняється велика кількість парникових газів — зокрема й опосередковано через використання електроенергії, виробленої на основі викопного палива, — платежі за цим податком, як він додав, можуть суттєво підвищити ціни імпортованих добрив.

Поглинання CO2 як додаткове джерело доходів

Ярослав Петрас також зазначив, що варто звернути увагу на такі практики, як застосування проміжних культур, зменшення інтенсивності обробітку ґрунту, збереження постійних пасовищ, відновлення торфовищ чи збільшення вмісту органічної речовини в ґрунті. Хоча вони не є частиною EU ETS, ці практики можуть стати важливим елементом трансформації польського сільського господарства.

«Ця система, створена Регламентом ЄС 2024/3012 (Carbon Removals and Carbon Farming), встановлює правила сертифікації дій, що ведуть до вилучення CO2 з атмосфери через збільшення накопичення вуглецю в ґрунті, біомасі та продуктах. Вона має добровільний характер, але може створити можливості отримання додаткових доходів за підтвердженого поглинання ґрунтом атмосферного вуглекислого газу», — підсумував доктор Ярослав Петрас, експерт Team Europe Direct, колишній міністр у європейських справах, колишній генеральний директор Ради Європейського Союзу у 2008–2020 роках.

Джерело: Portal Spożywczy