15-й п’ятирічний план Китаю (2026–2030) знаменує перехід до більш безпекоцентричної та технологічно орієнтованої моделі розвитку сільського господарства: аграрну галузь дедалі частіше подають як стратегічний сектор із посиленим акцентом на продовольчій безпеці, самозабезпеченні та стійкості. Про це йдеться в аналітичній записці Китайсько-німецького аграрного центру (DCZ), яку підготував експерт Ahmatjan Rouzi, як повідомляє DCZ.
Вступ
12 березня 2026 року делегати «Двох сесій» — щорічних засідань Всекитайських зборів народних представників і Народної політичної консультативної ради Китаю — схвалили 15-й п’ятирічний план (2026–2030).
П’ятирічний план — давній інструмент політики, що визначає ключові економічні й соціальні цілі Китаю. Нинішній план розробляли на тлі уповільнення економіки, скорочення населення та зростання геополітичної й торговельної напруги. Він наголошує на опорі на власні сили (збалансованій із продовженням глобальної інтеграції), а також на науково-технологічних інноваціях як ключових пріоритетах.
План окреслює 109 великих проєктів у шести пріоритетних сферах, зокрема п’ять проєктів, присвячених інтегрованому розвитку міста й села та аграрній модернізації.
П’ять ключових аграрних і сільських проєктів
1. Будівництво високоякісних сільськогосподарських угідь.
Проєкт має посилити спроможність виробництва зерна через покращення інфраструктури угідь і переведення придатних постійних базових угідь у високоякісні. Передбачено модернізацію угідь у 720 ключових зернових повітах (краще зрошення й дренаж, якість ґрунту, об’єднання земельних ділянок, вдосконалення польових доріг). Проєкт підтримує національну стратегію «зберігання зерна в землі» і ціль збільшити потужність виробництва зерна на 50 млн тонн — до близько 725 млн тонн до 2030 року, а також підняти рівень механізації рослинництва понад 80%.
2. Розвиток сучасної насіннєвої галузі.
Мета — посилити насіннєву безпеку й технологічну незалежність у селекції через національну систему охорони та використання генофонду (бази насіннєвих інновацій, селекційні центри, репродукційні потужності). Ціль — 85% самозабезпеченості ключовим генофондом.
3. Профілактика й контроль епідемій тварин і рослин.
План посилює аграрну біобезпеку через покращення систем моніторингу й раннього попередження щодо шкідників і хвороб худоби, а також посилений нагляд за пестицидами та ветеринарними препаратами.
4. Контроль дифузного забруднення у сільському господарстві.
Мета — зменшити екологічний вплив галузі: обмежити надмірне використання добрив і пестицидів, покращити переробку гною та збільшити повторне використання аграрних відходів на підтримку зеленого землеробства.
5. Покращення умов життя в сільській місцевості.
Частина ширшої «Програми розбудови села»: інвестиції в сільські дороги, водопостачання й дренаж, модернізацію туалетів, поводження з відходами й стічними водами та заклади догляду за літніми.
Чим 15-й план відрізняється від 14-го
Якщо 14-й план розглядав аграрну галузь як «основу національної економіки» з наголосом на відродженні села та стабільному постачанні продовольства, то 15-й явніше пов’язує сільське господарство з національною безпекою та стратегічною стійкістю.
Новий план наголошує на розбудові «сильної аграрної держави», зміцненні національної продовольчої безпеки та стабільному постачанні зерна й ключових аграрних товарів. Сьогодні аграрний сектор перетворюється зі сфери розвитку на ключову опору національної безпеки.
Фокус зміщується від підтримання до активного розширення потужності виробництва зерна й більшого домашнього самозабезпечення. Водночас Китай переходить від зерноцентричного підходу до ширшої «великої продовольчої системи», щоб диверсифікувати джерела їжі та зменшити тиск на землю.
Технології стають центральною опорою через: комплексну систему аграрної науки й інновацій, зміцнення комерційної селекції та насіннєвих підприємств, точне й цифрове землеробство та інтеграцію технологій за принципом «добра земля, добре насіння, добра техніка та добрі агропрактики» — у межах ширшої стратегії «нових якісних продуктивних сил».
Розвиток сільських територій зміщується від фізичної інфраструктури до інституційних і соціальних заходів: від кампаній до інституціоналізованої довгострокової системи, із запобіганням поверненню домогосподарств у бідність, довгостроковими механізмами підтримки та зміцненням сільського врядування.
Порівняння ключових аграрних показників 14-го та 15-го планів:
- мінімальна потужність виробництва зерна: 650 → 725 млн тонн;
- приріст потужності виробництва зерна: +50 млн тонн;
- охорона сільгоспугідь: 120 млн га (збережено);
- високоякісні угіддя: 71,7 млн га (подальше розширення);
- рівень механізації: 75% → понад 80%.
Ключові виклики на наступні п’ять років
Виробництво та продовольча безпека.
У 2025 році виробництво зерна в Китаї сягнуло 715 млн тонн, проте зростання споживання, дефіцит води й деградація земель створюють постійні виклики для сталого розвитку. Підвищення ефективності (механізація, кращі сорти, зрошення) разом із кампанією зі збільшення виробництва на 50 млн тонн, запущеною у 2023 році, має наблизити Китай до цілі 725 млн тонн до 2030 року.
Агропродовольча торгівля.
Попри високий рівень самозабезпечення зерном, Китай сильно залежить від імпорту сої та кормового зерна. Аграрний імпорт у 2025 році склав 207 млрд доларів США (проти піку 236 млрд у 2022-му), і країна залишається найбільшим у світі імпортером продовольства.
Ключові позиції 2025 року — олійні (насамперед соя, 54,6 млрд), зернові (7,7 млрд), тваринні продукти (40,6 млрд) та водні продукти (20,6 млрд).
Головні постачальники — Бразилія (51,4 млрд), США (16,1 млрд), ЄС (16,5 млрд), Австралія (12,7 млрд) і Таїланд (11 млрд), а також Україна, Аргентина й росія. Імпорт зі США у 2025 році різко впав — на 62% — через відновлену торговельну напругу.
Натомість аграрний експорт Китаю сягнув 104 млрд доларів і стабільно зростає завдяки стратегії «Вихід на світовий ринок». Головні напрямки — ЄС (12,7 млрд), США (10,6 млрд) і Японія (10,5 млрд).
Диверсифікувати джерела імпорту можуть допомогти країни «Поясу і шляху» та Регіонального всеосяжного економічного партнерства (RCEP).
Геополітика й торговельні обмеження.
Війна в Україні, конфлікт США та Ізраїлю з Іраном і зростання напруги спонукали багато країн до торговельних бар’єрів у продовольчому секторі.
У 2026 році конфлікт навколо Ірану призвів до тимчасового закриття Ормузької протоки — критичного маршруту для постачання енергоносіїв і добрив, — і до квітня 2026-го світові ціни на добрива й продовольство зросли: азотні добрива подорожчали приблизно до 700 доларів за тонну проти 400–490 до конфлікту, а в Китаї комплексне добриво (NPK) зросло з 3,3 юаня/кг у січні до 3,5 юаня/кг у квітні 2026 року.
На тлі напруги китайські документи дедалі частіше подають продовольчу безпеку як питання національної безпеки, що посилює курс на самозабезпечення та диверсифікацію імпорту від США й інших західних країн до партнерів «Поясу і шляху».
Технології та інновації.
15-й план ставить науково-технологічні інновації в центр підходу «нових якісних продуктивних сил» — з наголосом на насінні, біотехнологіях і селекції, а також цифровізації, застосуванні штучного інтелекту, механізації та покращеному зрошенні й удобренні.
Розвиток сільських територій.
Попри значний поступ (розширення інфраструктури, викорінення крайньої бідності у 2020 році), лишаються виклики: інституціоналізація програм сільської соціальної допомоги за обмеженого бюджету, старіння й скорочення сільського населення та стійкий розрив між містом і селом.
Демографія та майбутній попит.
У 2025 році Китай зафіксував четвертий рік поспіль скорочення населення — на 3,39 млн, до 1,404 млрд; за прогнозами, до кінця XXI століття населення може зменшитися вдвічі.
Це може знизити загальний попит на аграрну продукцію та змінити світові торговельні патерни, а всередині країни — прискорити депопуляцію села й скоротити аграрну робочу силу, хоча технології (автоматизація, дрони) можуть частково це компенсувати.
Дефіцит води.
Забезпеченість водою в Китаї становить 2 079 м³ на особу проти 6 225 м³ у світі й, за очікуваннями, знижуватиметься до мінімуму близько 2030 року. Національне обстеження 2013 року виявило, що 60% ґрунтових вод забруднені, а 15,5% непридатні для будь-якого використання.
Попри масштабні інвестиції (розширення технологій зрошення та будівництва водосховищ), дефіцит і забруднення води далі стримують виробництво, а посухи через зміну клімату посилюватимуть проблему.
Забруднення ґрунтів і надмірне використання добрив.
Забруднення важкими металами, підкислення та низький вміст органіки — головні ґрунтові проблеми. За оцінками, щонайменше 19,4% ріллі забруднено.
Дослідження 2013 року показало втрату 10 млн тонн зерна та забруднення ще 12 млн тонн. Використання добрив у Китаї значно вище за міжнародні рівні: 393,2 кг/га (2018) проти 166,5 у Німеччині, 128,8 у США та 136,8 у середньому у світі.
Відповіддю стали Закон про охорону чорноземів 2022 року та наголос на екологічних практиках у щорічному «Документі №1».
Зміна клімату.
Китай дуже вразливий до зміни клімату. Дослідження на основі моделі CAPSiM припускають, що виробництво рису, пшениці, кукурудзи та олійних може скоротитися до 2030 року за сценаріями RCP 2.6 і RCP 8.5, особливо в ключових зернових провінціях північного сходу, що підкреслює потребу в посиленій охороні чорноземів і природоорієнтованих рішеннях.
Наслідки
Для Китаю план закріплює концепцію «більшої опори на власні сили зі стратегічною відкритістю» у продовольчих системах. Зернова безпека залишається головним пріоритетом — через охорону угідь, розширення високоякісних угідь та інвестиції в насіннєві інновації, техніку й цифрове землеробство.
Мета — стабілізувати потужність виробництва зерна, підвищуючи продуктивність (урожайність на гектар та ефективність ресурсів), а не розширюючи посівні площі, і зміцнити внутрішні ланцюги постачання ключових товарів — зерна, олійних і кормів.
Для фермерів план прискорить структурну трансформацію села: політика помірномасштабного господарювання, аграрних сервіс-провайдерів, смарт-технологій та інтегрованих сільських індустрій змінюватиме сільську економіку. Це може підвищити продуктивність і доходи для частини фермерів, але й прискорити консолідацію земель і вихід дрібніших і старших виробників, тоді як політика відродження села має пом’якшувати депопуляцію та підтримувати диверсифіковані джерела доходу.
Для агропромислового сектору Китаю цей план означає посилену підтримку інновацій та інтеграції ланцюгів постачання: сучасну насіннєву галузь, стандарти цифрового землеробства, аграрні біотехнології та смарт-техніку.
Провідні вітчизняні компанії можуть виграти від державної підтримки в точному землеробстві, техніці та агроданих.
У торгівлі Китай, як очікується, залишиться прагматичним: імпорт товарів, які потребують великих площ (соя, кормове зерно) буде значним, але з дедалі стратегічніше керованою структурою та диверсифікацією джерел.
Оновлена стратегія «Вихід на світовий ринок» (експорт техніки, цифрових технологій, агродронів і оброблених продуктів) посилить конкуренцію на світових ринках.
Для іноземного агробізнесу напрям політики несе і можливості, і виклики. З одного боку, модернізація підвищує попит на передові технології, якісні ресурси та послуги (техніка, смарт-системи, генетика, сталі технології).
З іншого — наголос на внутрішніх інноваціях, стійкості ланцюгів, китаєцентричних науково-технологічних стандартах і стандартах даних може підвищити регуляторні й локалізаційні вимоги.
Наприклад, Китай уже вимагає, щоб аграрна техніка, транспорт і дрони використовували для навігації власну супутникову систему BeiDou замість американської GPS.
Екологічна стійкість і пом’якшення зміни клімату виражені помітно: політики щодо дифузного забруднення, ефективного використання добрив і пестицидів, водозбереження та низьковуглецевих практик розширюватимуться, підтримуючи «подвійні вуглецеві цілі» Китаю.
Загалом аграрні компоненти 15-го плану вказують, що Китай рухатиметься до технологічно керованої, ресурсоефективної та безпекоцентричної моделі розвитку сільського господарства, прагнучи стати «аграрною наддержавою», звузити розрив між містом і селом і зміцнити національну продовольчу безпеку.
Повний бриф «From food security to rural modernization: China’s 15th Five-Year Plan explained» доступний для завантаження на сайті DCZ.
