Регламент ЄС про упаковку та відходи від упаковки (PPWR) застосовується з 12 серпня. Документ набрав чинності ще в лютому минулого року, і тепер є обов’язковим до виконання. Для будь-якого виробника харчових продуктів, що працює в ЄС і використовує паковання, знання цього законодавства є необхідністю, пише Dairy Reporter. Що саме виробникам потрібно знати про PPWR?

Головне:

  • PPWR набрав чинності 12 серпня 2026 р. і застосовується безпосередньо в усіх 27 державах — членах ЄС.
  • Власники брендів (чий логотип або торгова марка на упаковці) зазвичай несуть відповідальність за відповідність вимогам, навіть якщо вони не виробляють паковання фізично.
  • Обмеження PFAS для харчового пакування діють з 12 серпня (50 ppm полімерних / 250 ppb загальних неполімерних PFAS).
  • З 2030 р. паковання має бути розроблено для переробки за уніфікованими стандартами ЄС; упаковка з переробністю нижче 70% вважатиметься технічно непридатною.
  • Витрати на впровадження — до €5,9 млрд (Deloitte); прогнозована довгострокова економія — €47,2 млрд (Єврокомісія, €100 на кожного громадянина ЄС).

1. Це регламент, а не директива — але однаковості в усьому ЄС очікувати не варто

PPWR є регламентом, а не директивою. У праві ЄС директива встановлює цілі, яких держави-члени досягають через власне законодавство. PPWR передував і замінив Директиву про упаковку та відходи від упаковки (PPWD).

Регламент залишає менше деталей на розсуд держав-членів.

«PPWR застосовується безпосередньо в усіх державах — членах ЄС, створюючи набагато більш гармонізовану базу, ніж попередня Директива про упаковку та відходи від упаковки», — говорить Наомі Карлін, консультант з упаковки компанії з управління відходами Biffa.

Однак це не означає, що PPWR є абсолютно єдиним у всьому ЄС. Регламент усе ж залишає певну свободу державам-членам щодо прийняття або збереження національних заходів, пояснює Манон Омбреден, директор практики охорони навколишнього середовища, здоров’я та безпеки юридичної фірми Squire Patton Boggs. 

Це стосується насамперед сфери розширеної відповідальності виробника (РВВ) – компетентні органи держав-членів будуть відповідальні за встановлення вимог РВВ.

 Держави-члени зберігають гнучкість і щодо інших елементів — зокрема, компостованого пакування та систем збору відходів, зазначає Карлін (Biffa). Важливо, що відповідальність за правозастосування та накладення штрафів також залишається за державами-членами.

«Тому, хоча змістовні норми стануть більш гармонізованими, бізнес не повинен очікувати абсолютно ідентичного середовища відповідності та правозастосування в усьому ЄС», — підкреслює Омбреден.

2. Відповідальність за відповідність вимогам зазвичай несе власник бренду

Коли паковання виводиться на ринок, виробники зобов’язані надавати декларації відповідності (DoC, Declaration of Conformity) для підтвердження дотримання PPWR. Відповідальність за DoC лежить на виробнику. Однак у PPWR «виробник» визначається не як той, хто фізично створює паковання.

За визначенням PPWR, виробником часто є власник бренду або особа, що ухвалює рішення щодо пакування. Саме вони несуть відповідальність за відповідність — а не обов’язково компанія, яка фізично виробляє продукт чи паковання, зазначає Карлін (Biffa).

«Якщо ваша назва або торгова марка фігурує на упаковці, ви, ймовірно, вважаєтеся виробником за PPWR, навіть якщо ви ні виробляєте саму упаковку, ні пакуєте харчовий продукт», — пояснює Омбреден (Squire Patton Boggs).

Для виробників важливо чітко розуміти, хто за що відповідає в питаннях відповідності.

«Помилкові припущення можуть призвести до прогалин у відповідності, зайвого дублювання та плутанини щодо того, хто відповідає за документацію, необхідну для підтвердження відповідності», — застерігає Еркам Наринч, старший менеджер з питань політики та регуляторних справ компанії Stora Enso.

3. Обмеження PFAS необхідно виконувати

PFAS, відомі у народі як «вічні хімікати», є однією з найстійкіших суперечностей харчової промисловості. Їх часто виявляють у харчовому пакованні й пов’язують із підвищеним ризиком онкологічних захворювань, патологій щитоподібної залози, ураження печінки та порушень репродуктивної функції. З 12 серпня в ЄС діють такі ліміти PPWR для харчового контактного пакування:

  • 50 частин на мільйон (ppm) — для полімерних PFAS;
  • 250 частин на мільярд (ppb) — для суми всіх неполімерних PFAS за результатами аналізу;
  • 25 ppb — для кожного окремого типу неполімерних PFAS при цільовому аналізі.

Неполімерні PFAS менші за полімерні, більш реактивні та вважаються більш шкідливими, за даними Університету Роуд-Айленд (США).

Дотримання цих лімітів потребує спільних зусиль усього ланцюга постачання, зазначає Карлін (Biffa): постачальники мають надавати й підтримувати актуальність технічних доказів відповідності. Водночас саме виробник — зазвичай власник бренду — відповідає за збір цієї інформації та оформлення декларації відповідності (DoC).

Уніфікована методологія тестування на PFAS наразі розробляється і буде опублікована пізніше. Існує низка потенційних ускладнень для відповідності, зазначає Омбреден (Squire Patton Boggs). По-перше, ліміти застосовуються до паковання загалом — включно з фарбами, клеями та покриттями. По-друге, вони діють незалежно від того, чи присутні PFAS навмисно чи ненавмисно.

Виробники харчових продуктів, що несуть безпосередню відповідальність за відповідність — тобто власники брендів або особи, що ухвалюють рішення щодо пакування, — часто мають обмежену видимість усіх компонентів, що використовуються у складних конструкціях пакування, пояснює Омбреден. Варто зазначити, що правила PPWR щодо PFAS явно стосуються харчового контактного пакування, а не пакування загалом.

4. Вимоги до переробки посиляться

Переробка є центральним елементом PPWR. З 2030 року паковання в ЄС має бути розроблено для переробки відповідно до стандартів, що будуть гармонізовані по всьому ЄС. Паковання оцінюватиметься за класами переробності: чим вищий відсоток переробності, тим кращий клас. Паковання з переробністю нижче 70% вважатиметься технічно непридатним для переробки. Ці класи очікувано впливатимуть на доступ до ринку та розміри внесків EPR, зазначає Роджер Райт, менеджер зі стратегії відходів та пакування компанії Biffa.

Водночас по всій Європі запроваджуються уніфіковані сортувальні етикетки: стандартизовані позначки з’являться як на самому пакованні, так і на контейнерах для збору відходів — щоб допомогти споживачам правильно визначати матеріали та утилізувати паковання. Остаточні настанови щодо етикеток очікуються восени цього року, зазначає Райт. 

Подібні системи вже існують у різних країнах Європи, однак мета PPWR — їх гармонізувати.

«Хоча споживачі можуть не помітити негайних змін, PPWR покликаний забезпечити суттєві покращення з часом», — прогнозує Райт.

Наразі системи переробки та відповідні потужності суттєво різняться між державами-членами. Водночас обов’язкове маркування пакування та контейнерів для збору відходів, запроваджене PPWR, може покращити показники збирання, сортування та переробки по всій Європі. Зміна інфраструктури переробки є однією з цілей законодавців, зазначає Омбреден.

«PPWR запроваджує вимоги, що охоплюють весь життєвий цикл пакування — від проєктування до збору та переробки. Пов’язуючи вимоги до конструкції пакування з показниками переробності та зобов’язаннями з управління відходами, регламент прагне зробити пакування більш циркулярним і стимулювати подальші інвестиції в інфраструктуру переробки по всій Європі», — резюмує Омбреден.

5. Регламент може коштувати галузі чималих коштів — але прогнозовані заощадження є більшими

Впровадження може виявитися витратним. За оцінками Deloitte, реалізація систем повторного використання, депозитних систем повернення тари (DRS, deposit return system) та сертифікації переробності й вмісту вторинної сировини обійдеться бізнесу в €5,9 млрд. Водночас економічне моделювання Єврокомісії прогнозує, що в довгостроковій перспективі регламент може забезпечити економію в €47,2 млрд — або €100 на кожного громадянина ЄС.

Однією з найбільш витратних статей відповідності стане отримання необхідних даних, зазначає Омбреден. Чимало зобов’язань PPWR спираються на дані, однак отримати надійну й вичерпну інформацію в умовах складних ланцюгів постачання пакування вкрай важко.

6. Частина норм набере чинності пізніше

12 серпня — лише початок. Чимало ключових аспектів PPWR стануть обов’язковими пізніше. Зокрема:

  • стандарти щодо проєктування пакування для переробки застосовуватимуться з 2030 р., а у 2035 і 2038 рр. — розширюватимуться;
  • депозитні системи повернення тари (DRS) для одноразових пластикових пляшок і металевих контейнерів для напоїв мають бути запроваджені до 2029 р. (якщо не передбачено винятку);
  • частина норм набирає чинності лише у 2040 р. — зокрема, мінімальні вимоги до вмісту вторинної сировини з відходів пластику після споживача, що підвищуються у 2040 р.

І це лише верхівка айсберга.

«З 2030 року набувають чинності чимало найбільш суттєвих вимог до конструкції пакування — зокрема, щодо переробності та класів переробності, мінімального вмісту вторинної сировини в пластиковому пакованні, мінімізації пакування, обмежень певних форматів пакування, цілей щодо повторного використання та вимоги, щоб паковання було придатне для переробки у промисловому масштабі», — резюмує Райт.

PPWR прагне гармонізувати законодавство ЄС у сфері пакування у всіх 27 державах-членах. Цей процес буде тривалим, складним і потенційно дуже витратним. Але зрештою, принаймні за оцінкою ЄС, воно того варте.

Джерело: Dairy Reporter