Комітет Верховної Ради з питань економічного розвитку шукає інструменти проти харчового шахрайства й контрабанди. Бізнес наполягає: у воєнний час тіньовий ринок — це вже не питання конкуренції, а питання оборони.
Для легального молокопереробника конкурент, який не платить податки, не проходить сертифікацію і продає рослинний жир під виглядом вершкового масла, — це не абстрактна проблема правозастосування. Це різниця в собівартості, яку неможливо перекрити ефективністю. Поки одна компанія інвестує в лабораторію, HACCP і акцизний облік, інша економить на всьому одразу — і виграє полицю ціною.
Саме цей розрив став темою робочої наради Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку, що відбулася 21 серпня 2026 року. В порядку денному — стан молочного ринку, контрафакт і контрабанда, добросовісна конкуренція та захист споживачів.
Хто був за столом
Склад учасників сам по собі показовий: питання вийшло за межі профільного аграрного відомства й перемістилося у площину економічної безпеки.
До обговорення долучилися Олег Осіян, в.о. голови Держпродспоживслужби України; Вадим Чагаровський, голова Спілки молочних підприємств України; Арсен Дідур, виконавчий директор СМПУ; Владислав Панчук, заступник керівника Департаменту аналізу інформації БЕБ України; Юрій Доліновський, заступник начальника відділу протидії зловживанням в аграрному секторі Національної поліції України; Людмила Кравченко, заступник Міністра юстиції України; народний депутат Богдан Кицак і заступник директора департаменту аграрного розвитку — начальник управління тваринництва Міністерства економіки та довкілля Андрій Кравченко.
Присутність БЕБ, Нацполіції та Мін’юсту в одній кімнаті з галузевою асоціацією означає важливий сигнал: держава розглядає фальсифікат не як споживчу незручність, а як економічний злочин.
Злочин без назви
Ключова юридична прогалина — відсутність у законодавстві поняття «харчове шахрайство». В ЄС це окрема категорія порушень: умисне введення споживача в оману щодо складу, походження чи якості продукту заради економічної вигоди. В Україні ж подібні дії досі кваліфікують через набір суміжних статей, що ускладнює і розслідування, і доказування.
Учасники наради домовилися врегулювати це поняття на законодавчому рівні — і одночасно посилити повноваження Бюро економічної безпеки та Національної поліції у боротьбі з контрафактом і контрабандою.
Гуманітарний канал під переглядом
Окремий блок рішень стосується імпортних потоків. Ідеться про перегляд постанови №434 та змін до постанови №953 та №220 в частині ввезення харчових продуктів як гуманітарної допомоги.
Логіка бізнесу тут прямолінійна: канал, створений для допомоги, не має перетворюватися на пільговий шлях для комерційного імпорту, який далі осідає на звичайних полицях і конкурує з українським виробником у ціні, не несучи його податкового навантаження.
Паралельно порушили питання обмеження ввезення харчових продуктів фізичними особами — норму, яка в ЄС давно унормована й діє як інструмент і санітарного, і економічного контролю.
Позиція галузі
Виконавчий директор Спілки молочних підприємств України Арсен Дідур сформулював проблему в категоріях, які виходять за межі ринкової дискусії.
«Кожна пачка фальсифікованого масла й кожна тонна нелегально ввезеної сировини — це податки, які не надійшли до бюджету. А бюджет сьогодні — це дрони, снаряди й зарплати військових. Тіньовий ринок у період воєнного стану — це удар у спину Збройним Силам України, і називати це слід саме так, без евфемізмів про «сіру зону» чи «особливості ринку»», — заявив він.
«Легальний виробник платить податки, утримує робочі місця, бронює критичний персонал, працює під обстрілами й ще й донатить на армію. Тіньовик не робить нічого з переліченого — і при цьому має цінову перевагу на полиці. Це не конкуренція, це паразитування на країні, яка воює. Ми підтримуємо посилення повноважень БЕБ і Нацполіції та запровадження відповідальності за харчове шахрайство — але ключовим буде правозастосування, а не самі норми», — додав Арсен Дідур.
Що далі
Підсумок наради учасники сформулювали як спільне розуміння: ринок має бути прозорим, правила — однаковими для всіх, а сумлінний український виробник — захищеним від недобросовісної конкуренції.
Наступний етап — перетворення цих домовленостей на законопроєкти й підзаконні акти. Саме на цьому відрізку зазвичай і з’ясовується, наскільки спільним було розуміння.
