Великі агрокомпанії будують молочні комплекси на тисячі корів з роботами та штучним інтелектом (ШІ). Як гіганти змінять український ринок і хто не витримає конкуренції, розбирається LIGA.net.

Великі молочні ферми в Україні нарощують виробництво навіть під час війни. За останні п’ять років промислові господарства збільшили обсяги на 15% — до 3,2 млн тонн молока на рік. Найшвидше зростають комплекси на 2000 і більше корів, у які агрокомпанії інвестують десятки мільйонів доларів.

На таких фермах роботи роздають корми, автоматизовані системи керують доїнням, а ШІ стежить за здоров’ям корів. Великі господарства стають дедалі ефективнішими, тоді як малим усе складніше з ними конкурувати.

LIGA.net розібралася, хто будує молочні ферми-гіганти, скільки вони коштують і чи залишиться місце для малих виробників.

Молоко по-американськи

В Україні навіть під час війни будують великі молочні ферми на 2000 і більше корів. Для власника кількох корів у селі такі комплекси виглядають майже як орбітальні станції. Корми роздають роботи, доїння автоматизоване, а за здоров’ям тварин стежать системи зі ШІ.

«Наша молочна галузь розвивається індустріальним шляхом. Це американська модель із багатотисячними фермами, де мінімальні витрати на одну корову та стабільно підвищувана продуктивність», — каже голова Спілки молочних підприємств України (СМПУ) Вадим Чагаровський.

За такої моделі великі господарства отримують перевагу завдяки масштабу. Можуть більше інвестувати в обладнання, скорочувати витрати на виробництво та збільшувати надої. Саме тому українські агрокомпанії вкладають гроші не лише в будівництво нових комплексів, а й у розширення вже наявних ферм.

Клуб для 2000+

Один із найновіших молочних комплексів відкрився у серпні. Холдинг «Агропродсервіс» Івана Чайковського запустив ферму на 2200 корів. На ній самохідні роботи роздають та підгортають корми, а системи CowMander скеровують корів на доїння або на відгодівлю — без жодної людини в полі зору тварини.

«Що менше людей, то спокійніше корова», — каже власник компанії «Мукко» Назарій Кміть.

Разом із компаньйонами, серед яких ІТ-бізнесмен Тарас Кицмей, вони розбудовують велику ферму. Вже запустили в роботу три з п’яти її блоків. Там «працюють» вже 1200 корів, а до кінця 2026 року поголів’я планують збільшити до 2000 тварин.

Найбільша в Україні молочна ферма у холдингу «Укрпромінвест-Агро», що належить родині Порошенків. На цьому комплексі з 2024 року 7800 корів, які забезпечують роботу найбільшої кондитерської корпорації.

На підході будівництво порівнянної за потужністю ферми у компанії «Українська молочна компанія», власником якої є Віталій Гайдук. Крім цього, будівництво великих ферм, а також розширення вже наявних багатотисячних молочних комплексів анонсували:

  • МХП (Юрій Косюк);
  • Ерідон (Сергій Кролевець);
  • ТАС Агро (Сергій Тігіпко);
  • Україна 2001 (Вадим Лейві);
  • Гадз Агро (ОККО груп та Петро Гадз).

Наразі в жодній із цих компаній не розкривають подробиць своїх проєктів, посилаючись на безпекові причини.

Проте LIGA.net з’ясувала: всі з перелічених проєктів розраховані на ферми з 2000 корів та більше.

«90% виробників молока в Україні, у яких є гроші, вже працюють над тим, щоб збільшити свої потужності», — каже генеральний директор GEA Україна Ярослав Ніцак.

Ця німецька компанія є провідним постачальником обладнання для молочних ферм.

«Наші розрахунки доводять, що стабільні прибутки забезпечують молочні господарства від 1000 корів та більше», — каже заступниця генерального директора Асоціації виробників молока (АВМ) Олена Жупінас.

Вона прогнозує, що в Україні щороку зменшуватиметься кількість ферм.

«Найболючіше буде тим, у кого менше ніж 500–600 корів», — каже вона.

Переваги великих. Перша — кращий продукт

Великий розмір молочних виробництв дозволяє зменшити витрати на корми, працю, ветеринарію. На додачу, індустріальне молоко має високу якість. Завдяки безперервному технологічному ланцюжку індустріальні ферми випускають молоко екстракласу.

Такий рівень якості дуже потрібен переробним підприємствам.

«Без якісної сировини неможливий експорт молочної продукції», — каже власник компанії «Волошкове поле» Андрій Табалов.

Ґатунок «екстра» отримує лише те молоко, в якому мізерні показники небажаної мікрофлори. Наприклад, бактерій не більше 100 000 в одному мл. Такий показник недосяжний навіть для найохайнішого домогосподарства.

Адже на індустріальних фермах процеси побудовані так, що молоко від корови до виходу з ферми завжди знаходиться в контрольованому середовищі, роз’яснює Олена Жупінас.

Як змінилася якість українського молока

З 2015 року в Україні працюють над підвищенням якості сирого молока до європейських стандартів. Один із таких проєктів — «Молочний модуль» швейцарсько-української програми Quality FOOD Trade Program за участю Дослідного інституту органічного сільського господарства (FiBL) та SAFOSO AG.

У межах цієї роботи працює мережа лабораторій, де молочні господарства можуть регулярно перевіряти якість сировини.

Результат: у 2020 році частка молока екстраґатунку в Україні становила 26%, а у 2025-му — вже 62%.

Друга перевага — роботи та ШІ

Роботи на фермах потрібні не тільки для спокою корів. Завдяки ним власникам молочних компаній спокійніше.

«Автоматизовані системи забезпечують якість обслуговування корів. Відсутня опція «я забув» або «не встиг» — все чітко за графіком», — каже Назарій Кміть з «Мукко».

Ще один плюс — постійний контроль здоров’я корів за допомогою ШІ. Система CattleEye від німецької компанії GEA декілька разів на добу сканує стан корів. Це дозволяє виявити хворобу тварини на три-чотири дні раніше, ніж під час контролю звичайними працівниками.

Бонус — значно менші витрати на ветеринарів.

«Все разом забезпечує щоденно стабільні 35 літрів молока стандартної якості», — каже співвласник «Мукко».

Тепер він не тільки повністю забезпечив своє перероблення молока сировиною, а й, за його словами, продає надлишок молока компаніям «Галичина» та «Молокія».

Економіка не для малих

Вартість сучасної «орбітальної» ферми розраховується виходячи із витрат на одне «коровомісце». А це від $7 000 до $12 000.

Максимальні витрати будуть в тому разі, коли поруч із фермою зводять комплекс із перероблення гною в біогаз. В такому випадку ферма стає енергетично незалежною.

Майже всі українські проєкти відкладають газовий модуль на потім. Так відбулося у випадку із фермами «Агропродсервісу» та «Укрпромінвест-Агро». Причина — дорожнеча.

«За нашими розрахунками, окупність газової складової може розтягнутися за горизонт сім років. Тому для цього напрямку ми шукаємо інвесторів», — каже Назарій Кміть.

Дохідність оцінюється з огляду на продуктивність стада. Зазвичай дійні корови становлять до 80% від загальної кількості. За даними АВМ, хорошим показником є віддача молока на рівні 10 000 літрів на рік, що становить близько $3 200.

Показники домашніх корів удвічі менші. Михайло Травецький, який є власником «Велесової ферми», оцінює їх продуктивність в 5000 літрів на рік.

«Але корова у господаря живе 10 років та більше. На сучасній фермі приблизно через п’ять-шість років їх вибраковують», — каже він.

На його думку, вистояти в умовах ринку невеликі молочні господарства зможуть завдяки власному переробленню молока.

«Крафтове виробництво (сири, інші продукти) є єдиним шляхом до прибутку», — впевнений Травецький.

Прикладом є сироварня «Мамина ферма», яка переробляє молоко від п’яти десятків власних корів.

Ще один варіант для підтримки малого фермерства — розвиток екотуризму.

«Ще декілька років, і жителі міст зможуть побачити корів лише на моніторах. Можливість доторкнутися до корови буде рідкістю, то це буде цікаво дітям», — каже Олена Жупінас.

Конкуренція з європейськими виробниками

Водночас великі українські ферми готуються конкурувати не лише між собою, а також з європейськими виробниками.

За даними АВМ, середня молочна ферма у Польщі утримує лише 28 корів. До того ж, за оцінкою асоціації, до 50% доходів польських господарств забезпечують європейські та державні дотації.

«Українські великі молочні ферми не отримують на поточну діяльність державної допомоги. Але навіть в умовах війни це стійкий бізнес», — каже Олена Жупінас.

Якщо українські та польські виробники опиняться в однакових ринкових умовах, великі українські комплекси матимуть перевагу завдяки масштабам виробництва та продуктивності.

Джерело: LIGA.net