Мікропластики нещодавно виявили в дитячому харчуванні Nestlé Gerber та Danone. Але як харчові компанії можуть захистити свої продукти? Як повідомляє FoodNavigator, існує шість підходів — від зміни пакування до навчання споживачів.

Огляд:

  • Мікропластик широко забруднює харчові продукти, включаючи дитяче харчування в упаковці
  • Забруднення походить з пакувальних матеріалів, умов виробництва та навколишнього середовища
  • Виробники можуть знизити ризик, замінивши пластик та покращивши вибір інгредієнтів
  • Фільтрація, моніторинг та виявлення за допомогою ШІ допомагають ідентифікувати та видалити мікропластик
  • Неправильне використання споживачами — наприклад, розігрів їжі в пластикових контейнерах у мікрохвильовці — збільшує ризики забруднення мікропластиком

Нещодавно Greenpeace виявила мікропластик в кожному проаналізованому зразку продуктів Nestlé Gerber та Happy Baby Organics від Danone — дитячого харчування, що продається в пластикових м’яких упаковках. Ці компанії не є виключенням: мікропластики є проблемою для всієї харчової промисловості. Споживання мікропластиків пов’язане з негативними наслідками для здоров’я, включаючи біль у животі, нудоту та блювання.

Як виробники можуть не допустити їх у їжу? Існує цілий ряд підходів — як щодо видалення мікропластиків з харчових продуктів та напоїв, так і щодо запобігання забрудненню з самого початку.

1. Замінити синтетичні покриття

Щоб уникнути забруднення мікропластиком, виробники повинні замінити синтетичні покриття на альтернативи, — каже Клер Сенд, власниця компанії Packaging Technology and Research.

Хоча ламінування картону поліетиленом (PE) або поліетилентерефталатом (PET) часто є джерелом забруднення мікропластиком, альтернативи — як-от покриття на основі водних полімерних дисперсій — можуть забезпечити той самий захист від вологи, жиру та рідин без такого ж рівня ризику. Біорозкладані та біологічно отримані полімери також вивчаються як альтернативні матеріали через їхню меншу схильність до утворення мікропластику.

2. Постачати інгредієнти з нижчим вмістом мікропластику

Мікропластик часто потрапляє у продукт через інгредієнти, що використовуються для його виготовлення, — задовго до того, як готовий продукт з’являється. Такими джерелами є вода, морепродукти та сільськогосподарська продукція, що контактувала із забрудненими ґрунтами або зрошувальною водою.

Щоб уникнути цього, виробники повинні докладати зусиль для постачання інгредієнтів, не забруднених мікропластиком, — каже Сенд.

«Аудит і відбір джерел інгредієнтів із нижчим навантаженням мікропластику в навколишньому середовищі зменшує кількість, яка потрапляє у виробництво ще до початку пакування або обробки».

3. Уникати контакту з пластиком у зонах підвищеного ризику виробництва

Фрагментація та міграція пластикових частинок можуть збільшуватись при кислотності, високих температурах та контакті з жиром. Тому слід зменшувати контактні точки у виробничому процесі, що становлять особливий ризик, — наприклад, термообробку та контакт з кислими харчовими продуктами та продуктами з високим вмістом жиру.

Після того як такі точки контакту з підвищеним ризиком у виробництві ідентифіковано, — пояснює Сенд, — виробники можуть замінити для цих точок непластикові альтернативи. Таким чином:

«компанії можуть скорочувати утворення мікропластику, навіть якщо пластикова упаковка частково збережена в інших ділянках системи».

4. Фільтрація

Фільтрація води під час виробництва може зупинити потрапляння мікропластику у харчовий продукт.

«Встановлення систем фільтрації — таких як ультрафільтрація або зворотний осмос — у точках, де вода контактує з харчовими продуктами під час виробництва, вловлює частинки мікропластику до того, як вони потраплять до продукту», — каже Санд.

Для рідких продуктів, таких як олії, напої та молочна продукція, вбудовані системи фільтрації також можуть фізично уловлювати мікропластики з продукту. Мембранна фільтрація, глибинна фільтрація та відцентрове розділення можуть застосовуватися на різних етапах виробничого процесу для видалення мікропластику із цих продуктів.

5. Розширений моніторинг

Моніторинг наявності мікропластиків в упаковці може допомогти запобігти забрудненню. Досягнення в методах спектроскопічного та термічного аналізу підвищили точність виявлення мікропластику, допомагаючи виробникам знаходити їх в упаковці.

Штучний інтелект також використовується для виявлення мікропластику і може знижувати кількість помилок у методах, таких як вдосконалена спектроскопія.

6. Забезпечити правильне використання упаковки споживачами

Утворення мікропластику часто відбувається через неправильне використання продуктів споживачами, — наголошує Сенд. Наприклад, розігрів їжі в непризначених для цього пластикових контейнерах у мікрохвильовій печі може підвищити ймовірність забруднення мікропластиком, як і зберігання їжі понад передбачений термін придатності пакувального матеріалу.

Надзвичайно важливо повідомляти споживачам, як безпечно використовувати матеріали та уникати утворення мікропластику.

Що це означає для галузі

Мікропластик є стійкою проблемою в харчовому секторі. Забруднення поширене і його не завжди легко виявити. З огляду на ризик для здоров’я споживачів, галузь зобов’язана прагнути до його мінімізації. Хоча ці методи не зведуть ризик утворення мікропластиків до нуля, вони допоможуть його знизити.

Джерело: FoodNavigator