Вступ України до ЄС інтегрує величезний аграрний сектор у європейський ринок, створюючи водночас можливості та ризики для продовольства й сільського господарства ЄС. Такий сценарний аналіз представили аналітики Rabobank Barend Bekamp і Maartje Wijffelaars у дослідженні RaboResearch. Про це повідомляє Rabobank.

Попри спричинені війною руйнування, Україна додала б велику виробничу базу — насамперед у зернових, олійних культурах і м’ясі птиці, — залишаючись менш конкурентоспроможною у продуктах із вищою доданою вартістю. Збільшення пропозиції могло б тиснути на ціни на ринках ЄС (зернові, цукор, птиця), тоді як нижча вартість кормів була б вигідною для тваринництва. Наслідки для політики значні: масштаб України, ймовірно, зробить нинішню модель Спільної аграрної політики (CAP), засновану на площі угідь, нежиттєздатною.

Вторгнення пришвидшує вступ, але дата 2027 року видається малоймовірною

Шлях України до членства в ЄС розпочався ще до повномасштабного вторгнення: 2014 року після років переговорів було підписано Угоду про асоціацію з поглибленою та всеосяжною зоною вільної торгівлі (DCFTA), далі відбувалася поступова інтеграція. Після вторгнення 2022 року Україна швидко отримала статус кандидата. Мирні пропозиції, що озвучуються з листопада минулого року, називають 2027 рік датою вступу.

Проте членство в ЄС не можна нав’язати чи прив’язати до фіксованого графіка. Вступ залежить від виконання Україною Копенгагенських критеріїв, спроможності ЄС до поглинання та одностайного схвалення всіх країн-членів. Історично цей процес тривав від кількох років до понад десятиліття, і за чинними правилами Україна навряд чи вступила б раніше наступного десятиліття. Щоб пришвидшити інтеграцію, Єврокомісія вивчає модель дворівневого членства, яка дозволила б ранній вступ з обмеженими правами, проте пришвидшеному й неповному вступу чинять значний опір.

Вторгнення завдало серйозних збитків аграрному сектору України

Насамперед вторгнення спричинило величезні людські страждання, а також серйозно порушило роботу сільського господарства та портової інфраструктури. Порівняння трирічних середніх обсягів до і після 2022 року показує різке падіння більшості видів продукції. Виробництво основних культур скоротилося: кукурудза — на 20%, пшениця — на 22%, ячмінь — на 33%, соняшник — на 15%. У тваринництві молоко впало на 19%, яловичина — на 28%, менші скорочення — у свинині (−8%) і птиці (−5%). Натомість зросло виробництво сої, ріпаку та цукрових буряків. Ці зміни відображають наслідки війни (втрату земель і порушення господарювання), а також погодні умови та реакцію фермерів на ринок.

Війна зробила ведення сільського господарства надзвичайно складним. У прифронтових районах виробництво впало через втрату земель, зупинки, знищення техніки, хлівів і сховищ, забруднення боєприпасами, що не розірвалися (лише на Харківщині пошкоджено понад 160 000 га), а також відсутність чи загибель власників господарств. Оскільки прифронтові області — переважно рослинницькі, саме рослинництво зазнало найбільших прямих втрат. Поза лінією фронту фермери стикаються з обмеженим і дорогим доступом до добрив, пестицидів і насіння, а доходи під тиском через низькі ціни, труднощі зі збутом і небезпечні маршрути.

Попри пошкодження логістики, експорт тримається добре.

Вторгнення серйозно пошкодило інфраструктуру зберігання та порти. 2022 року Україна втратила чверть потужностей зберігання зерна: 10% пошкоджено або знищено, ще 14% опинилися під окупацією. За оцінками українських посадовців, наведеними Reuters, постраждало близько 400 портових об’єктів, а вартість відновлення — приблизно 0,5 млрд євро.

Глибоководні порти Одеси, Чорноморська та Южного значною мірою компенсували втрату Миколаєва; критичною альтернативою в разі ескалації є дунайські порти на кордоні з Румунією та Молдовою. Порти Азовського моря — Бердянськ і Маріуполь — під російським контролем, а Севастополь недоступний із 2014 року. Попри це, український експорт виявився напрочуд стійким: після блокади портів на початку війни «Чорноморська зернова ініціатива» (за посередництва ЄС, ООН і Туреччини, липень 2022 року) розблокувала порти, і експорт повернувся до попередніх рівнів.

Вступ України збільшить аграрне виробництво ЄС — і ризики, і можливості

Після вступу Україна увійде до єдиного ринку з повним взаємним доступом (якщо прямо не домовляться про інше), що суттєво збільшить аграрне виробництво ЄС. За площею угідь Україна стала б найбільшою країною-членом: вступ додав би 41 млн га — приблизно +25% сільськогосподарської площі ЄС. Проте додана вартість зросла б лише на 4%, оскільки Україна виробляє переважно сировинні культури нижчої вартості, а не продукти з вищою доданою вартістю. Значна частина українських угідь — родючий чорнозем.

Інтеграція аграрних ринків відбувалася у три етапи: Угода про асоціацію та DCFTA 2014 року; після 2022-го — статус кандидата й тимчасові автономні торговельні заходи (ATM), що скасували імпортні мита ЄС і підняли аграрний експорт до рекордів (згодом це запустило захисні заходи щодо вівса, яєць, цукру, круп і меду); у жовтні 2025 року ЄС та Україна оновили угоду про вільну торгівлю, встановивши для чутливих товарів (цукор, птиця, яйця, пшениця, кукурудза, мед) квоти, вищі за початкові в DCFTA, але нижчі за рівні ATM.

Аналіз вказує на три ймовірні наслідки: 

  • Перший — посилення надлишку ЄС у зернових (пшениця, кукурудза, ячмінь), цукрі та птиці, де виробництво перевищує споживання, що створює потенційний ціновий тиск на нинішніх фермерів ЄС; водночас нижчі ціни на зерно вигідні молочному та м’ясному секторам через дешевші корми, а також трейдерам і переробникам. 
  • Другий — зменшення дефіциту ЄС в олійних (соняшник, ріпак, соя): виробництво наближається до споживання, посилюючи самозабезпеченість, а Україна вже є головним постачальником соняшникової олії та шроту в Європу. 
  • Третій — незначні зміни в секторах, де українське виробництво невелике (молоко, свинина, яловичина), — там ринки залишаться відносно стабільними.

Окрім кількісного боку, після вступу Україна муситиме відповідати ринковим правилам і стандартам ЄС — у практиках господарювання, здоров’ї тварин і рослин, сертифікації, маркуванні, безпечності харчових продуктів, охороні довкілля та добробуті тварин. Досягнення цих стандартів потребуватиме значних інвестицій в українські господарства ще до вступу, що відкриває можливості для європейських постачальників технологій і знань.

Вступ збільшить населення ЄС, але спершу дасть обмежену економічну вигоду

Вступ України розширив би населення ЄС і споживчу базу приблизно з 450 млн до майже 490 млн (+8%); Україна посіла б 5-те місце за чисельністю, обійшовши Польщу. Точний ефект залежатиме від територіальних результатів війни та зворотної міграції. Втім, вплив на ВВП і реальний розмір споживчого ринку спершу буде обмеженим: економіка України відносно невелика, а купівельна спроможність домогосподарств низька — ВВП на душу населення становить 4 983 євро проти середніх 40 038 євро по ЄС. Тому вступ підняв би ВВП ЄС лише на 1%, а ВВП на душу населення насправді знизився б на 7%.

Членство, найпевніше, підштовхне довгострокове зростання, але зближення триватиме довго: розрив у ВВП на душу дуже великий, а руйнування інфраструктури, ланцюгів постачання та людського капіталу залишать тривалі наслідки. Дивіденд зростання буде відкладеним і залежатиме від темпів відбудови, для якої критично потрібні мир, надійні гарантії безпеки та значне міжнародне фінансування.

Нинішня модель фінансування CAP не здатна вмістити вступ України

Спільна аграрна політика (CAP) — головний інструмент ЄС для підтримки фермерів, продовольчої безпеки, екологічних практик і життєздатності сільських територій — має бюджет близько 55 млрд євро на рік, значна частина якого йде як прямі виплати з розрахунку на гектар. Фермери країн Балтії та Східної Європи залежать від субсидій CAP сильніше, ніж на Заході й Півдні. Оскільки вступ збільшить аграрну площу ЄС приблизно на 25%, зміни CAP неминучі.

Теоретично можливі три шляхи:

  • Збільшити бюджет CAP — за різними оцінками, це коштувало б 7,6–13,4 млрд євро на рік і є малоймовірним, бо бюджет роками стабільний і конкурує з іншими пріоритетами, зокрема фінансуванням рекомендацій звіту Драгі.
  • Звузити критерії отримання — це виключило б частину фермерів; найбільше втратили б західноєвропейські, найменш залежні від субсидій.
  • Зменшити виплати на гектар — усі отримали б порівну менше, а найдужче вдарило б по Балтії та Сході, де залежність від CAP найвища. На практиці ймовірні перехідні механізми для України (наприклад, поетапні прямі виплати), але це лише тимчасове рішення, тому дехто виступає за ширшу реформу CAP напередодні або паралельно з розширенням.

Окрім CAP, Україна претендувала б і на значні кошти політики згуртування (близько третини бюджету ЄС), які розподіляють переважно за регіональним валовим національним доходом (ВНД) на душу населення: майже 70% цих коштів ідуть у регіони з рівнем нижче 75% середнього по ЄС. Майже всі регіони України (ймовірно, крім Києва) опинилися б нижче цього порога, тож після вступу Україна отримала б ці кошти, а частина нинішніх одержувачів їх втратила б. За оцінками різних установ, Україна претендувала б приблизно на 10–16% (126–186 млрд євро) нинішнього семирічного бюджету ЄС; Bruegel прогнозує найбільші відсоткові втрати для Італії, Мальти, Португалії, Іспанії, Фінляндії та Угорщини. Загалом бюджет ЄС довелося б розширити орієнтовно на 10–25%.

Вступ посилить продовольчу автономію ЄС, хоча замінити імпорт сої непросто

У дедалі нестабільнішому світі продовольча автономія залишається центральним пріоритетом Європи, і вступ України помітно розширив би виробничу спроможність ЄС. Ключова вразливість — сильна залежність від імпорту олійних і шротів для кормів: власне виробництво сої покриває лише близько 15% споживання ЄС, а дефіцит переважно закривають імпортом із Бразилії, США й Аргентини.

Вступ України міг би частково послабити цю вразливість. Проте в гіпотетичному сценарії, де ЄС замінив би весь імпорт сої з Бразилії та США (12,3 млн т у 2025 році, без шроту) українським виробництвом за середньої врожайності 2,5 т/га, знадобилося б близько 4,9 млн га українських угідь — понад 10% усієї сільськогосподарської площі країни. Щоб цього досягти, ЄС, імовірно, стимулював би українських фермерів вирощувати більше сої — через субсидії, мита на сою та шрот (попри можливу напругу з прагненням тісніших торговельних відносин із Південною Америкою за угодою МЕРКОСУР і зі США за торговельною угодою ЄС–США від липня 2025 року) та агрономічну підтримку.

Соя дає й агрономічні переваги: як азотфіксувальна культура вона залишає азот для наступних культур і розриває цикли шкідників і хвороб у зернових сівозмінах. Замінити соєвий шрот соняшниковим чи ріпаковим повноцінно не вдасться: соя має вищий вміст білка та сприятливий амінокислотний профіль (насамперед високий рівень лізину), що робить її важко замінною в кормах для свиней і птиці.

Баланс ризиків і можливостей

Дискусія про вступ України принципово відрізняється від попередніх розширень, що відбувалися у відносно стабільні часи. Нинішній набагато мінливіший геополітичний контекст і зобов’язання ЄС підтримувати Україну проти російської агресії зробили Брюссель відкритішим до пришвидшеного вступу — повного або «полегшеного». Проте через опір низки країн-членів дата 2027 року видається малоймовірною.

Вступ інтегрує величезний аграрний сектор, створюючи і можливості, і ризики: рослинники ЄС можуть зіткнутися з ціновим тиском на зернові й цукор та жорсткішим фінансуванням CAP, тоді як тваринництво виграє від дешевших кормів, а трейдери й переробники зерна та олійних — від більших обсягів і нижчих цін. Вплив на сектор птиці залежатиме від того, наскільки зниження цін компенсується дешевшими кормами. Інвестиції у відбудову українського АПК відкриють можливості для європейських постачальників технологій, засобів виробництва та знань. 

Попри велике додаткове населення, короткостроковий споживчий ефект буде обмеженим через низький ВВП на душу. Загалом вступ має посилити продовольчу автономію ЄС, хоча замінити південноамериканську сою українською непросто. Ці аграрні ризики й можливості зважуватимуть разом із ширшими наслідками вступу — зокрема у сфері оборони, критичних мінералів і геополітики.

Повний звіт «What if Ukraine joins the EU? An exploration of the impact on European food and agriculture» доступний для завантаження на сайті Rabobank.

Джерело: Rabobank