У Румунії зростає дисбаланс у молочному ланцюгу: ціна молока на полиці може бути в кілька разів вищою, ніж у виробника. Як повідомляє roaliment, фермери, переробники та ритейлери по-різному пояснюють цю ситуацію.

Молоко, один із найбільш споживаних продуктів у Румунії, демонструє дедалі очевидніший економічний парадокс: на фермі воно продається за дуже низькими цінами, іноді навіть нижче собівартості, тоді як у магазинах коштує у сім разів дорожче. Така різниця викликає серйозні питання щодо функціонування агропродовольчого ланцюга.

Фермери заявляють, що перебувають на межі виживання, переробники кажуть, що лише адаптуються до ринку, а ритейлерів звинувачують у найбільших прибутках — це випливає з репортажу журналістки Antena 1 – Observator Грети Неагу.

Ситуація погіршується через кризи останніх років і надвиробництво молока в Європі, що тисне на ціни на сировину. У результаті багато фермерів змушені продавати молоко за цінами, які навіть не покривають витрати виробництва.

Шлях молока: від 1,7 лея на фермі до 8–10 леїв у магазині

Конкретний приклад показує масштаб проблеми. Наприкінці березня літр молока продавався з ферми приблизно за 2,50 лея. З 1 квітня ціна впала до 1,70 лея через ринковий тиск.

Водночас у магазинах той самий продукт продається по 8, 9 або навіть 10 леїв за літр залежно від бренду та обробки. Така велика різниця між ціною виробника та роздрібною ціною викликає невдоволення фермерів, які вважають ланцюг постачання глибоко дисбалансованим.

Парадоксально, але попри зниження ціни на сире молоко майже на 30%, споживачі цього не відчули. Навпаки, офіційні дані свідчать, що ціни на полицях продовжували зростати, хоча і повільнішими темпами у 2026 році.

Приховані витрати: чому молоко дорожчає

У магазинах молоко не подешевшало — навпаки. Дані INS показують, що за останній рік воно подорожчало майже на 11%. Від початку 2026 року зростання було менш значним — менше ніж 2%.

Переробники пояснюють, що між фермою і полицею виникає багато витрат, які формують кінцеву ціну. Транспортування включає витрати на паливо, персонал і логістику. Після надходження на завод молоко потрібно зберігати в контрольованих умовах, тестувати, пастеризувати та пакувати.

До цього додаються витрати на енергію, зарплати, лабораторні аналізи, упаковку та доставку до ритейлерів. Кожен етап додає нові витрати, що суттєво збільшує кінцеву ціну.

Попри це фермери вважають, що такі пояснення не виправдовують настільки великої різниці в цінах. Вони наголошують, що сировина становить до 85% вартості молочних продуктів, і це має більше відображатися у кінцевій ціні.

Позиція переробників

Кінцева ціна не може пояснюватися лише вартістю сирого молока. Уже на етапі збору виникають витрати. Переробники також вважають, що фермери не повинні скаржитися.

«Я помічаю, що протягом останніх 10 років фермери скаржаться, але вони мають прибуток — це видно з фінансових звітів ANAF. З моменту, коли молоко забирають із ферми, і до того, як воно виходить із заводу, кожен літр дорожчає щонайменше вдвічі. Витрати переробника починаються з моменту збору молока: це витрати на пальне, водія, цистерни, зберігання, аналізи та обслуговування. Після цього молоко потрапляє на завод, де починаються витрати на переробку — зберігання при контрольованій температурі, пастеризація, приймання, що в основному означає витрати на енергію. До цього додаються упаковка, зарплати, транспортування, лабораторні аналізи і, не в останню чергу, податки та інші фінансові витрати», — заявив президент APRIL Дорін Кожокару.

На думку переробників, саме ринок формує тиск на закупівельні ціни. Якщо є можливість купувати дешевше, це впливає на переговори з фермерами. Також підкреслюється, що переробники не є єдиними відповідальними за різницю між ціною сировини і кінцевою ціною.

Хто заробляє: ритейл і держава

У ланцюгу молока триває гостра дискусія щодо прибутків. Фермери вважають, що переробники тиснуть на закупівельні ціни. Переробники, у свою чергу, заявляють, що лише реагують на ринок.

Втім, багато учасників ринку вказують на ритейлерів як на головних бенефіціарів. Торгові націнки значно різняться, особливо між товарами власних марок і відомими брендами.

Наприклад, один і той самий тип молока може продаватися за дуже різними цінами: від приблизно 3 леїв до майже 10 леїв за літр. Різниця пояснюється позиціонуванням, маркетингом і комерційними стратегіями.

Водночас держава також є великим бенефіціаром через податки: ПДВ, податки на працю, акцизи та інші збори. Значна частина кінцевої ціни надходить до бюджету.

Дисбаланси і потреба втручання

Поточна ситуація підкреслює нерівність у ланцюгу. Фермери закликають владу перевірити формування цін і боротися з недобросовісними практиками.

Вони також вимагають фінансової підтримки, щоб конкурувати з іншими країнами, де фермери отримують додаткові субсидії.

У Румунії фермери вже отримують підтримку через європейські фонди та державну допомогу, але вважають її недостатньою. Серед пропозицій — прямі субсидії на тонну молока або інші інструменти стабілізації ринку.

Влада визнає складність проблеми, яка охоплює кілька інституцій — від Міністерства сільського господарства до Ради з конкуренції та Міністерства економіки.

Сільське господарство без фінансування

Міністр сільського господарства Флорін Барбу зазначає, що економіка Румунії переживає складний період. На його думку, вихід із кризи має базуватися на трьох напрямках: стимулювання споживання, залучення інвестицій і відновлення кредитування.

Він підкреслює, що поточний блок у фінансовій системі впливає на всі галузі, включно з аграрною, і закликає до діалогу.

«Я неодноразово просив провести зустріч для обговорення ситуації в сільському господарстві та харчовій промисловості, але мене не запросили до уряду», — заявив він.

Пропозиції для підтримки сектору

Міністр також запропонував низку заходів для запобігання кризі в агросекторі. Серед них — податкові пільги для фермерів, зокрема можливість купувати дизель без ПДВ і акцизів.

Також він наголосив на важливості відновлення кредитування як ключового фактору підтримки виробництва та ланцюгів постачання. За його словами, ці пропозиції не мають політичного підтексту, а спрямовані на стабілізацію економіки.

Скільки «випиває» держава з одного літра молока?

Хоча на полиці видно лише ПДВ у 11%, реальне податкове навантаження сягає майже 46%. Якщо молоко є переробленим продуктом (наприклад, із доданим цукром, де ПДВ становить 21% плюс акциз), держава отримує понад 3,70 лея — більше 60%.

Для перероблених продуктів, таких як йогурт із фруктами або шоколадне молоко, держава фактично стає «основним партнером», отримуючи більше, ніж будь-хто інший у ланцюгу постачання.

Джерело: roaliment