Великі міжнародні компанії дедалі частіше позбавляються частини харчових активів, віддаючи перевагу сегментам із вищою маржинальністю та кращими перспективами зростання. Як повідомляє FoodNavigator, останні рішення Unilever та IFF свідчать про зміну підходів до розвитку бізнесу в харчовій галузі.

Великі компанії позбавляються своїх харчових підрозділів.

Британська транснаціональна компанія Unilever нещодавно оголосила про плани об’єднати свій харчовий бізнес із американським гігантом McCormick, за винятком Індії. Ця угода викликала суперечки серед інвесторів і означатиме, що Unilever майже повністю вийде з харчового бізнесу.

Тим часом виробник інгредієнтів IFF планує продати 90% свого харчового підрозділу інвестиційній компанії CVC Capital Partners, що базується на острові Джерсі.

Харчовий бізнес дедалі частіше вважається менш привабливим для великих корпорацій.

Чому великі компанії відмовляються від харчового бізнесу?

Чи означає це, що великий бізнес більше не зацікавлений у харчовій галузі?

Коротка відповідь — ні. Харчова галузь завжди залишатиметься важливою частиною світової економіки.

«Харчовий сектор залишається дуже великим, стійким і стратегічно важливим споживчим ринком», — зазначає Нандіні Рой Чоудхурі, провідна консультантка аналітичної компанії Future Market Insights.

Насправді компанії дедалі більше відходять лише від певного типу харчового бізнесу.

Багато харчових портфелів є операційно складними та демонструють повільне зростання. Великі компанії стають вибагливішими та обирають категорії, пов’язані зі здоров’ям, преміалізацією, зручністю та спеціалізованими технологіями, відокремлюючи бізнеси, які залежать від масштабу виробництва, поступового оновлення брендів і виробничої ефективності.

Сьогодні великі харчові компанії також стикаються з викликами, яких раніше не було, зазначає Кейт Коулі, засновниця та керівниця галузевої асоціації Future Food Movement. Йдеться про кліматичну нестабільність, проблеми охорони здоров’я, крихкість ланцюгів постачання, регуляторний тиск і зміну очікувань споживачів.

Усе це робить харчовий сектор менш привабливим, ніж раніше.

Харчові компанії мають проблеми з маржею

Хоча харчовий бізнес не є низькомаржинальним за своєю природою, деякі його сегменти дійсно стикаються з проблемами прибутковості, зазначає Чоудхурі.

Наприклад, виробники сировинних інгредієнтів, базових харчових продуктів і фасованих товарів, які сильно залежать від ритейлерів, часто працюють під значним тиском. На прибутковість впливають коливання цін на аграрну сировину та енергоносії, складність виробництва, переговори з торговельними мережами, а також витрати на транспортування й охолодження продукції.

Перекладати зростання витрат на споживачів стає дедалі складніше, оскільки покупці залишаються чутливими до цін. Крім того, приватні торгові марки покращують якість і створюють серйозну конкуренцію.

Великі бренди також змушені витрачати значні кошти на промоакції, рекламу та оновлення упаковки для захисту своєї частки ринку.

На цьому тлі сегменти краси та догляду за собою з вищими валовими маржами й більшою гнучкістю ціноутворення виглядають значно привабливішими.

Втім, деякі харчові напрями, зокрема брендові спеції та приправи, преміальні соуси, ароматизатори, спеціалізовані інгредієнти, клінічно підтверджене харчування, спортивне харчування та функціональні продукти, здатні забезпечувати хорошу прибутковість.

Такі бізнеси створюють цінність завдяки власним технологіям, відносинам із клієнтами, силі бренду та рецептурам. Вони менш залежні від коливань вартості сільськогосподарської сировини.

«Чим більш товарним є харчовий бізнес, тим більше його маржа залежить від закупівель і операційної ефективності. Чим більше він диференційований, тим більше може встановлювати ціну відповідно до створюваної цінності», — зазначає Чоудхурі.

Чому Unilever та IFF відходять від харчового бізнесу?

Такі компанії, як Unilever та IFF, «спрямовують капітал у бізнеси, які мають кращі перспективи зростання, вищу маржу або більш зрозумілу інвестиційну історію», — пояснює Коулі.

За словами Чоудхурі, для Unilever харчовий бізнес уже не відповідає загальній стратегії компанії, яка дедалі більше зосереджується на косметиці, догляді за шкірою, добавках і товарах особистої гігієни. При цьому харчові бренди компанії, як і раніше, демонструють хороші результати, але McCormick вважається для них більш логічним власником.

Для IFF продаж пов’язаний насамперед зі спрощенням структури портфеля. Харчові підрозділи компанії є більш капіталомісткими та менш маржинальними порівняно з бізнесами у сфері ароматизаторів, парфумерії та біотехнологій.

«В обох випадках керівництво ставить однакове запитання: чи цей бізнес просто великий, чи він покращує зростання, маржу та стратегічну цілісність усієї групи?» — зазначає Чоудхурі.

Ширша тенденція

Угоди Unilever та IFF є частиною ширшої тенденції, вважає Коулі. Водночас вона підкреслює:

«Я б не сказала, що капітал залишає харчову галузь повністю. Швидше він стає більш вибірковим».

Великий бізнес не відмовляється від харчової галузі загалом. Натомість він переорієнтовується на сегменти з вищим потенціалом зростання. Інвестиції продовжують надходити туди, де компанії бачать чітку роль у майбутньому продовольчої системи.

Чоудхурі називає це явище «поляризацією портфелів».

Компанії поділяють свої активи на дві групи. Перша — це зрілі бізнеси з високою операційною складністю, обмеженим зростанням обсягів продажу та значною залежністю від аграрної сировини, ритейлерів і конкуренції з боку приватних марок. Саме вони найчастіше потрапляють під продаж або виділення в окремі структури.

Друга група — це бізнеси, тісно пов’язані зі здоров’ям, функціональністю, зручністю споживання, преміальними продуктами або власними технологіями. Саме вони продовжують активно залучати інвестиції та отримувати високі оцінки вартості.

Останні угоди показують, що компанії продають перший тип бізнесів і купують другий. З одного боку — виділення харчового бізнесу Unilever, а з іншого — придбання компанією Lactalis бренду Protein Works та купівля Nestlé решти акцій німецького виробника замінників їжі Yfood.

«Капітал переміщується з традиційних категорій у харчові продукти, які здатні забезпечити швидше зростання або мають вищу актуальність для споживача», — зазначає Чоудхурі.

Отже, великий бізнес не відмовляється від харчової галузі, але дедалі активніше переходить до більш прибуткових сегментів, які менш залежні від коливань цін на енергоносії та сировину.

Джерело: FoodNavigator