Продовження інтерв’ю з Людмилою Циганок, засновницею ESG Liga. У другій частині — про циркулярну економіку, ризик грінвошингу, роль держави, вплив війни на ESG-трансформацію, а також про те, де молочна галузь насправді втрачає найбільше грошей і якою вона має стати через п’ять років.
Яку роль у сталому розвитку молочної галузі відіграє циркулярна економіка?
Для молочної галузі циркулярна економіка – це не красива концепція, а потенційне джерело економії і нових продуктів. Органічні залишки, сироватка, гній, шлам очисних споруд, пакування – усе це може бути або витратами і ризиком, або ресурсом.
Наприклад, сироватка може бути проблемою для очищення стічних вод, а може ставати сировиною для продуктів із доданою вартістю. Гній може бути джерелом запахів, скарг і регуляторних проблем, а може бути частиною компостування або біогазової моделі. Упаковка може бути проблемою майбутньої відповідності європейським вимогам, а може стати елементом конкурентної позиції бренду.
Що з досвіду європейських молочних компаній варто переймати першочергово?
Не презентації, а систему управління даними. Європейські компанії давно рухаються до того, щоб мати вимірювані цілі, контроль ресурсів, роботу з постачальниками, простежуваність і зв’язок сталості з бізнес-стратегією. Європейська молочна асоціація, наприклад, у своїх матеріалах говорить про зобов’язання молочного сектору щодо скорочення викидів, руху до net zero до 2050 року, циркулярної економіки, відповідального використання води та сталої упаковки.
Українським компаніям варто переймати не лише амбіції, а механіку: як рахують, хто відповідає, як перевіряють, як пов’язують цілі з інвестиціями і як пояснюють прогрес без прикрашання.
Чи бачите ви ризик грінвошингу в українській молочній галузі?
Так, ризик є. Він виникає тоді, коли компанія починає говорити про сталість швидше, ніж вибудовує систему. Наприклад, пише про екологічне виробництво, але не має даних про воду, енергію, відходи, викиди і постачальників. Або декларує відповідальну упаковку, але не може пояснити її склад, придатність до переробки і відповідність майбутнім вимогам ринку.
Грінвошинг сьогодні небезпечний тим, що його дедалі легше виявити. Якщо банк, аудитор або покупець просить підтвердження, красивий текст перестає працювати. У презентації це сформульовано дуже практично: слабка модель – це коли документи є, але по суті це картинка для банку або донора; сильна модель – коли ESG інтегровано в дані, ризики, фінанси і рішення підприємства.
Чи готова держава супроводжувати бізнес у цьому переході?
Держава частково рухається в напрямку гармонізації з ЄС, але бізнес часто рухається швидше, тому що його підштовхують покупці, банки і партнери. Найбільша проблема не лише в наявності законодавства, а в якості практичного супроводу: зрозумілі процедури, передбачуваність контролю, цифрові інструменти, адекватна дозвільна система, доступ до фінансування модернізації.
Бізнесу не потрібні декларації про сталість. Йому потрібні правила, за якими можна планувати інвестиції. Якщо підприємство хоче модернізувати очисні споруди, працювати з органічними відходами або запускати компостування, воно має розуміти, скільки часу, коштів і документів це потребуватиме.
Як на цей перехід впливає війна?
Війна не скасувала ESG, але змінила його акценти. Для України сталість сьогодні – це не тільки кліматична нейтральність, а стійкість бізнесу. Чи може підприємство працювати при перебоях з електроенергією. Чи має альтернативні джерела енергії. Чи здатне утримати персонал. Чи має безпечну логістику. Чи може забезпечити санітарні і технологічні вимоги в кризових умовах.
Для молочної галузі це особливо критично, бо холодовий ланцюг, якість сировини і безперервність виробництва не терплять хаосу. Тому енергоефективність, резервне живлення, водна безпека, локальні постачальники і планування ризиків сьогодні є не додатковими ESG-темами, а питаннями операційної виживаності.
Які стандарти чи сертифікації критично важливі для молочного сектору вже сьогодні?
Для молочного сектору першочерговими залишаються системи якості та безпечності харчових продуктів, але ESG додає до них новий шар. Якщо компанія працює з європейськими покупцями або фінансуванням, їй варто орієнтуватися на логіку ESRS, GRI як перехідну рамку, кліматичні підходи TCFD/ISSB, а також галузеві метрики, які допомагають показати суттєвість саме для харчової промисловості.
Але стандарт не можна обирати , бо всі так роблять. Спочатку треба зрозуміти, хто компанія, куди вона продає, хто її фінансує, які вимоги має банк або покупець, і лише тоді обирати рамку звітування.
Як ви оцінюєте ситуацію з дозволами на обробку відходів для тих, хто виробляє компост із гною?
Це дуже показова ситуація. З одного боку, Україна декларує рух до циркулярної економіки, зменшення захоронення відходів і перетворення органічних залишків на ресурс. З іншого боку, практичний шлях для бізнесу часто залишається складним, дорогим і зарегульованим.
Якщо підприємство хоче не просто позбутися гною, а зробити з нього компост, воно має проходити складний документальний шлях, оцінювати, які дозволи потрібні, чи потрібна ОВД, як класифікується діяльність, які вимоги до майданчика, технології, впливу на довкілля, запахів, вод, ґрунтів. Проблема не в тому, що контроль не потрібен. Контроль потрібен. Проблема в тому, що процедура має бути пропорційною ризику і не повинна вбивати рішення, яке саме по собі є екологічно корисним.
Чи є запит на сталість від кінцевого споживача в Україні?
В Україні кінцевий споживач поки що значно чутливіший до ціни, якості, безпечності і довіри до бренду, ніж до формального ESG. Але це не означає, що сталості немає в споживчому виборі. Вона просто проявляється інакше: люди хочуть чесного продукту, зрозумілого походження, безпечного виробництва, відповідального ставлення до тварин, якості упаковки, локальності і довіри.
Після війни цей запит може стати сильнішим, особливо в сегменті міських споживачів, експорту, преміальних продуктів і брендів, які працюють із довірою. Але робити ставку лише на те, що споживач доплатить за ESG, було б наївно. Сильніша логіка для бізнесу така: ESG зменшує ризики, відкриває фінансування, підвищує якість управління і зміцнює бренд.
Чи є дані про лояльність європейських споживачів до компаній, які популяризують відповідність ESG-критеріям?
Європейський споживач справді уважніший до сталості, але він також стає більш критичним до голослівних заяв. Саме тому в ЄС посилюється регулювання зелених тверджень, упаковки, маркування, простежуваності і звітності. Тобто вже недостатньо написати про еко, натурально або відповідально. Потрібно мати докази.
Для українських молочних компаній це важливий сигнал: на європейському ринку сталість може підтримати лояльність, але лише тоді, коли вона підтверджена даними, сертифікацією, прозорим походженням і зрозумілою комунікацією.
Чи можна говорити про декарбонізацію як про конкурентну перевагу для українських підприємств під час війни?
Якщо ми будемо продавати декарбонізацію через зменшення викидів, то більшість підприємств просто не почують цього аргументу. Але якщо ми будемо говорити про зниження витрат на енергію, зменшення залежності від зовнішніх постачальників, скорочення споживання газу і підвищення енергоефективності, то це вже зовсім інша розмова.
Для більшості українських підприємств сьогодні декарбонізація цікава не тому, що цього хоче Європа. Вона цікава тоді, коли дозволяє зменшити собівартість продукції та зробити бізнес більш стійким.
Де сьогодні молочна галузь втрачає найбільше грошей?
Як правило, не там, де всі шукають. Найбільші втрати часто приховані в ресурсах. У воді, яку ніхто не рахує. У теплі, яке просто вилітає в повітря. У холодильному обладнанні, яке працює за застарілими принципами. У побічних продуктах, які сприймаються як проблема, хоча можуть бути ресурсом. У виробничих даних, які існують у десятках різних Excel-файлів і ніколи не складаються в єдину картину.
І тут виникає цікава річ. Багато того, що сьогодні називають ESG-трансформацією, насправді є просто якісним управлінням підприємством.
Якою має стати українська молочна галузь через п’ять років?
Я думаю, що головна конкуренція майбутнього буде не між країнами і навіть не між брендами. Вона буде між стійкими і нестійкими бізнес-моделями. Європа дедалі менше оцінює лише ціну продукції. Вона дивиться на здатність компанії працювати в кризах, управляти ресурсами, контролювати ризики, забезпечувати простежуваність і виконувати свої зобов’язання навіть у складних умовах.
І тут виникає певний парадокс. Саме війна дала українському бізнесу досвід, якого сьогодні не має більшість європейських компаній. Ми навчилися працювати під час блекаутів.
Ми навчилися перебудовувати логістику за лічені дні. Ми навчилися працювати в умовах постійної невизначеності. Ми навчилися приймати рішення тоді, коли готових рішень немає. Якщо до цього досвіду додати сучасне управління водою, енергією, відходами, даними і ризиками, українська молочна галузь може не просто адаптуватися до нових європейських правил.
Вона може стати однією з найстійкіших і найконкурентніших галузей Європи. Це значно амбітніше завдання, ніж просто навчитися писати ESG-звіти. Це завдання побудувати галузь, яка буде сильнішою після війни, ніж була до неї.
