Голова Ради директорів Спілки молочних підприємств України (СМПУ) Вадим Чагаровський взяв участь у Міжнародному практичному форумі «DAIRY FARMING INDUSTRY: Виклики. Ризики. Зміни. Рішення», що відбувся 7–8 жовтня у Львові. Він представив учасникам розгорнуту картину поточного стану молочного сектору України та основні тенденції його розвитку. Говорив також про виклики воєнного часу та перспективи на шляху до Європейського Союзу (ЄС).

Після презентації відбулася дискусійна панель, де він виступив модератором. Обговорювалися питання ціноутворення, взаємодії виробників і переробників, розвитку сировинної бази, боротьби з тіньовим ринком та необхідні зміни в державній політиці.

Головне:

  • станом на 1 січня 2026 року в Україні було вироблено близько 6,9 млн тонн молока, виробництво молочної продукції становило 124 млрд грн, експорт — близько 214 млн доларів;
  • у січні–серпні 2026 року виробництво молока на молочнотоварних фермах зросло приблизно на 5%, у господарствах населення — скоротилося на 27%;
  • до 2035 року бачення передбачає 10 млн тонн молока, 700 сучасних ферм та близько 15 млрд доларів інвестицій;
  • серед рішень для ринку — довгострокові контракти, прозора формула ціни, типовий договір і сировинні кластери.

Українська молочна галузь: де вона перебуває сьогодні

За даними, наведеними Вадимом Чагаровським, станом на 1 січня 2026 року в Україні було вироблено близько 6,9 млн тонн молока. Виробництво молочної продукції становило 124 млрд грн, а експорт — близько 214 млн доларів.

Водночас ця статистика демонструє структурні зміни, що відбуваються в секторі. Поголів’я корів у господарствах населення продовжує скорочуватися, тоді як молочнотоварні ферми, навпаки, збільшують виробництво.

Саме розвиток організованого сектору Чагаровський назвав одним із позитивних сигналів для галузі. За його словами, за останні роки українські молочнотоварні ферми суттєво підвищили продуктивність, якість молока та технологічний рівень виробництва.

Середній надій у 2025 році становив близько 8,6–8,7 тонни молока на корову. Водночас зростає і вміст основних сухих речовин — жиру та білка. Це, на думку голови Ради директорів Спілки, свідчить про те, що українське молочне тваринництво має потенціал для подальшого підвищення своєї конкурентоспроможності.

Якою може бути галузь у 2035 році

Окрему частину презентації Вадим Чагаровський присвятив баченню молочної галузі України через 10 років. Серед ключових орієнтирів він назвав збільшення виробництва молока до 10 млн тонн, його переробки — до 8 млн тонн, приріст поголів’я на 750 тисяч голів, створення близько 700 сучасних високотехнологічних ферм та реалізацію щонайменше 40 нових інвестиційних проєктів.

Передбачається також залучення близько 6 млрд доларів інвестицій у переробку та 9 млрд — у тваринництво й розвиток поголів’я. Частка молочної галузі у валовому внутрішньому продукті (ВВП) України, за цим баченням, може зрости з 0,25% до 0,75%. Водночас Чагаровський наголосив: досягнення таких показників неможливе без системної державної політики.

Спілка молочних підприємств України розробила стратегію розвитку галузі, яку зараз обговорюють. Серед запропонованих напрямів — підтримка збільшення поголів’я та розвитку фермерства, модернізація переробки, стимулювання внутрішнього попиту, захист внутрішнього ринку, експортне фінансування та просування української продукції.

«Без пріоритизації молочної галузі на рівні держави молочна галузь не матиме перспектив розвитку», — наголосив Вадим Чагаровський.

Виробництво зростає там, де є сучасні ферми

Одним із центральних висновків презентації стало розмежування тенденцій у промисловому та приватному секторах.

За словами Чагаровського, виробництво молока на молочнотоварних фермах останніми роками зростає. Натомість у господарствах населення спостерігається стрімке падіння виробництва та поголів’я. Особливо помітною ця тенденція стала у 2026 році. За січень–серпень виробництво молока на молочнотоварних фермах зросло приблизно на 5%, тоді як у господарствах населення скоротилося на 27%.

Водночас географія виробництва поступово змінюється. Зростання молочного виробництва спостерігається передусім у західних областях України — зокрема на Хмельниччині, Тернопільщині, Волині та Львівщині. Натомість прифронтові регіони зазнають значно більших втрат.

Важливим показником структурних змін стало й те, що виробництво молока на молочнотоварних фермах уперше перевищило частку господарств населення.

Переробка, ціна молока та глобальний ринок

За словами Чагаровського, у 2025 році Україна вперше перевищила довоєнні обсяги надходження молока на переробку. На 2026 рік прогнозується, що надходження становитимуть близько 3 млн тонн молока.

Водночас ціни на молочну сировину перебувають під впливом не лише внутрішнього ринку. Український молочний сектор уже інтегрований у світовий ринок, а отже, світова ситуація безпосередньо впливає на внутрішню ціну молока.

Чагаровський звернув увагу на зміну цінової ситуації восени 2026 року та зазначив, що після несприятливого періоду на світовому ринку з’явилася позитивна динаміка. На його думку, галузі необхідно відмовлятися від ситуативного підходу до ціноутворення. Ціна молока має формуватися з урахуванням не лише внутрішнього попиту, а й світових ринкових індикаторів.

Фальсифікат і тіньовий ринок залишаються системною проблемою

Окремий блок презентації Чагаровського був присвячений фальсифікату та тіньовому сегменту молочного ринку. Голова Ради директорів СМПУ нагадав, що Спілка молочних підприємств України системно займається цією проблемою. Зокрема, у 2019–2020 роках Спілка ініціювала кампанію «Стоп фальсифікат», за результатами якої Антимонопольний комітет наклав значні штрафи на виробників фальсифікованої продукції.

Однак сам факт накладення штрафів не вирішує проблему. Необхідні дієві механізми державного контролю, можливість оперативного анулювання експлуатаційних дозволів та чітке законодавче визначення понять «фальсифікація» і «харчове шахрайство».

Серед причин поширення фальсифікату він назвав також обмеження державного контролю, які діяли в умовах воєнного стану, недосконалість окремих нормативних актів і недостатню простежуваність походження сировини.

Голова Ради директорів СМПУ також наголосив на важливості повноцінного функціонування державних реєстрів тваринницьких потужностей, поголів’я корів і операторів ринку. Саме прозорість походження молока, на його думку, має стати одним із ключових інструментів у боротьбі з тіньовим сектором.

Європейська інтеграція: модернізація та нові правила

Окремо Вадим Чагаровський зупинився на викликах, які постають перед молочною галуззю у процесі європейської інтеграції. Серед них — відставання окремих сегментів від стандартів ЄС, нестача фінансування модернізації, проблеми з логістикою та інфраструктурою, кадровий дефіцит, невизначеність щодо майбутньої моделі дрібнотоварного виробництва та бюрократичні бар’єри.

Водночас він закликав не сприймати українську молочну переробку як технологічно відсталу. За його словами, в Україні вже працює понад десяток підприємств, які провели масштабну модернізацію та відповідають сучасним світовим стандартам.

Серед стратегічних завдань він назвав подальшу гармонізацію українського законодавства з нормами ЄС, модернізацію підприємств і створення доступних фінансових інструментів для бізнесу.

Майбутнє дрібних виробників — у сімейних фермах і кооперації

Одним із найскладніших питань Чагаровський назвав майбутнє особистих селянських господарств. На його думку, нинішня модель дрібнотоварного виробництва поступово вичерпує себе. Альтернативою може стати перетворення особистих селянських господарств на сімейні молочні ферми з поголів’ям приблизно 15–50 корів. Однак для цього потрібні земля, доступ до фінансування, державна підтримка та кооперація.

Чагаровський навів приклади великих європейських молочних кооперативів, наголосивши, що співпраця виробників дає змогу створювати стабільну сировинну базу, ефективніше використовувати ресурси та посилювати переговорні позиції фермерів.

Кадри та освіта — ще один стратегічний виклик

Серед довгострокових проблем галузі Вадим Чагаровський виокремив кадровий дефіцит. Він звернув увагу на скорочення кількості реально працюючих молокопереробних підприємств, старіння кваліфікованого персоналу та нестачу молодих спеціалістів.

На його думку, необхідно змінювати систему підготовки кадрів: розвивати дуальну освіту, повертати виробничу практику, створювати післядипломні програми та концентрувати ресурси на профільних закладах вищої освіти.

Зокрема, він висловив думку, що підготовка фахівців за напрямом технологій переробки молока не повинна бути надмірно розпорошеною між десятками закладів. Концентрація матеріальної бази та викладацького потенціалу могла б підвищити якість підготовки майбутніх фахівців.

Від доповіді — до дискусії про майбутнє галузі

Після завершення презентації Вадим Чагаровський запросив до обговорення Дмитра Глущенка, приватне сільськогосподарське підприємство (ПСП) «Україна», група компаній (ГК) «Ерідон»; Віталія Колодія, приватне акціонерне товариство (ПрАТ) «Тернопільський молокозавод (Молокія)»; та Михайла Травецького, «Велесова ферма», і виступив модератором дискусії «Баланс інтересів: як виробникам і переробникам молока залишатися в плюсі на нестабільному ринку».

Ця тема — найгостріша з усіх питань молочного ринку: вона про те, як виробникам і переробникам залишатися прибутковими в умовах його нестабільності.

У центрі обговорення опинилися відносини між виробниками молока та переробниками. Учасники дискусії говорили про дефіцит сировини, нестабільне ціноутворення, роль торговельних мереж, тіньовий ринок, вплив засилля імпорту та необхідність переходу від ситуативної конкуренції до довгострокової співпраці.

Одним із ключових питань стало обговорення формування ціни на молоко. На думку учасників дискусії, ціна не може визначатися виключно через короткострокову ситуацію на внутрішньому ринку. Український молочний сектор дедалі більше залежить від світових цін, оскільки значна частина продукції експортується. Водночас виробники молока потребують прогнозованості, а переробники — можливості планувати собівартість і виробництво.

Довгострокові контракти та формула ціни

Серед можливих рішень під час дискусії було названо довгострокове контрактування. Йдеться про договори, у яких заздалегідь визначаються обсяги поставок, вимоги до якості та принцип формування ціни. Такий підхід дає виробнику гарантований збут, а переробнику — прогнозовану сировинну базу. Важливою складовою, на думку учасників дискусії, має стати прозора формула ціни, прив’язана до об’єктивних ринкових показників.

Учасники панелі обговорили й можливість створення типового договору між виробником та переробником, який визначатиме взаємні зобов’язання сторін, порядок перегляду ціни, строки повідомлення про зміну умов і відповідальність за їх порушення.

Ще одним можливим інструментом назвали розвиток цивілізованого спотового ринку сирого молока.

Від конкуренції за сировину — до сировинних кластерів

Важливою темою модерованої Чагаровським дискусії стало формування сировинних кластерів. Ідея полягає у створенні стабільних зон постачання навколо переробних підприємств, де виробники та переробники працюють у довгостроковому партнерстві.

Така модель могла б зменшити логістичні витрати, забезпечити переробників прогнозованими обсягами сировини та дозволити відмовитися від постійного переманювання постачальників через незначну різницю в закупівельній ціні.

Водночас учасники визнали, що перехід до кластерної моделі потребує часу. За умов дефіциту молока виробники та переробники поки що залишаються конкурентами за сировину.

Тіньовий ринок, імпорт і захист українського виробника

Під час дискусії окрему увагу приділили посередникам і неформальному обігу молока. З одного боку, вони забезпечують канал збуту для невеликих господарств. З іншого — саме через непрозорі канали може відбуватися обіг сировини без належного контролю якості та походження.

Обговорювалися також надмірна присутність імпортної молочної продукції, зокрема польської, на вітчизняному ринку, а також питання конкурентоспроможності українських виробників. Йшлося не лише про необхідність боротьби з контрабандою та фальсифікатом, а й про створення рівних умов конкуренції української та імпортної продукції.

Окремо порушувалося питання недобросовісних торговельних практик — тривалих відстрочок платежів, високих вимог торговельних мереж та перенесення частини операційних витрат на постачальників.

Галузь потребує спільних правил гри

Модерування дискусії дозволило перейти від окремих проблем до ширшого питання — якою має бути модель розвитку молочного сектору України.

Учасники фактично дійшли згоди на тому, що жодна зі сторін не може вирішити проблеми самостійно. Стабільність галузі залежить від одночасного злагодженого розвитку виробництва молока, переробки, логістики, торгівлі та державного регулювання.

Серед ключових напрямів, які були окреслені під час дискусії:

  • розвиток сировинних кластерів;
  • довгострокове контрактування виробників і переробників;
  • запровадження прозорої формули ціноутворення;
  • створення типового договору між сторонами;
  • розвиток цивілізованого ринку сирого молока;
  • боротьба з тіньовим обігом та фальсифікатом;
  • посилення державного контролю;
  • створення рівних умов для української та імпортної продукції;
  • протидія недобросовісним торговельним практикам;
  • підтримка сімейних ферм і кооперації;
  • розвиток продукції з високою доданою вартістю;
  • стимулювання споживання молочної продукції.

Молочна галузь як стратегічний сектор

Виступ і подальше модерування дискусії Вадимом Чагаровським продемонстрували, що українська молочна галузь перебуває на етапі структурної трансформації.

З одного боку, війна, скорочення поголів’я у приватному секторі, дефіцит кадрів, висока вартість ресурсів, проблеми з логістикою та нестабільне ціноутворення створюють серйозні ризики. З іншого боку, сучасні молочнотоварні ферми нарощують виробництво та продуктивність, переробні підприємства модернізуються, а українська молочна продукція дедалі активніше інтегрується у світовий ринок.

Ключовим завданням наступного етапу, за підсумками виступу та дискусії, має стати створення зрозумілих і довгострокових правил гри для всього молочного ланцюга — від ферми до полиці.

Саме баланс інтересів виробника, переробника, торгівлі та споживача, підкріплений послідовною державною політикою, може стати основою для реалізації амбітного бачення української молочної галузі до 2035 року.

Джерело: UAdairy.org